Як запам’ятати формули антраценпохідних

   Правило дев’яте –
     Ховай зім’яті шпаргалки!

  Формули антраценпохідних зазвичай не здаються достатньо складними для студентів. Головне – запам’ятати, що в основі своєї структури всі вони містять 3 сполучених бензольних кілець.

  Антрацен

   Антрахінон містить дві хіноїдні групи (С=О); антрон – одну, а замість другої – два атоми водню, тобто він є піввідновленим сполученням у порівнянні з антрахіноном. Якщо ж один з цих атомів водню мігрує по системі бензольних кілець і відновлює хіноїдну групу (таким чином, на її місці розташовується –ОН група), то утворюється антранол (закінчення –ол вказує на спиртову природу сполучення).

                                                  Антрахінон                   Антрон                           Антранол

  Різниця між похідними алізарину та емодину полягає в розташуванні –ОН груп. У алізарину та його похідних –ОН групи знаходяться в одному бензольному кільці, а у емодину та його похідних – в різних.

Емодин                         Алізарин
                                                   (= Франгулаемодин)
 
  З похідних емодину (= франгулаемодина) Вам необхідно знати: алое–емодин, гіперицин та глікозиди – сеннозиди А і В, франгуларозид, глюкофрангуліни А і В, франгуліни А і В; з похідних алізарину – рубієритринову кислоту.
  Алое–емодин можна розглядати як ізомер емодину, в якому –ОН група з положення С₆ мігрує до –СН₃ групи в положення С₃, обмінюючись з одним з атомів водню цієї групи, який, відповідно, слідує до С₆.

Алое–емодин

  Гіперицин є конденсованим сполученням, утвореним з двох молекул емодину, з’єднаних між собою двома одинарними та однією подвійною зв’язками.

   Гіперицин

  Сеннозиди А і В відображаються однією структурною формулою – це стереоізомери, які є похідними не тільки емодину, але й антрона. Інакше їх можна розглядати як димерні глікозильовані похідні антрона, що мають кислотний характер (дві групи –СООН). Їх аглікон (димер реїна, він називається диреїн) має –ОН групи, розташовані в різних бензольних кільцях, – А і С – як верхнього, так і нижнього мономера (як в емодині), а при утворенні глікозиду одна з цих –ОН груп кожного мономера глікозилюється (тобто замість одного атома водню приєднується глюкоза).

  Сеннозиди А і В (стереоізомери)

  Франгуларозид – це відновлене сполучення (похідне антранолу), яке міститься у свіжій корі крушини і викликає болі в шлунку, нудоту, блювоту. Це диглікозид, утворений приєднанням до агліконової частини двох молекул моносахарів – рамнози та глюкози. При тривалому зберіганні (близько 1 року) при кімнатній температурі франгуларозид окислюється киснем повітря і перетворюється на диглікозид емодину – глюкофрангулін А. Іншим варіантом окислення франгуларозиду є нагрівання при 100^оС протягом години. За цих умов також утворюється глюкофрангулін А, але його другий таутомер, в якому глюкоза мігрує до –ОН групи у верхнє положення (С₈), водень від якої переміщується до залишку молекули рамнози, відновлюючи її. При подальшому зберіганні або під дією температури молекула глюкози відщеплюється від глюкофрангуліна і утворюється моноглікозид – рамнозид емодину, який називається франгуліном А.

Глюкофрангулін Б відрізняється від глюкофрангуліна А тим, що замість молекули рамнози в ньому присутній інший цукор, – апіоза. Та ж різниця і між молекулами франгуліна Б і франгуліна А.

                                                       Глюкофрангулін Б                   Франгулін Б

  Апіоза – це пентоза, яка має розгалужену структуру. Тобто на відміну від інших цукрів, які Ви вже знаєте, від гетероциклічного кільця апіози відходять дві –СН₂ОН групи. Причому кільце у цього цукру лактонне тетрациклічне.

  Апіоза

  До похідних алізарину відноситься рубієритринова кислота – дисахарид (інакше кажучи, біозид), в якому водень –ОН групи в С₂ положенні молекули алізарину заміщений на два залишки цукрів – ксилози та глюкози.

Рубієритринова кислота

  Молекулу ксилози дуже легко запам’ятати, якщо Ви знаєте молекулу глюкози. Замість групи –СН₂ОН в молекулі глюкози пишете –Н і отримуєте молекулу ксилози (різницю між альфа– і бета–формами, думаю, Ви вивчили назавжди).

  Ксилоза (альфа–форма)

  Рубієритринова кислота, хоча і не є кислотою в справжньому розумінні цього слова (кислотні групи відсутні), але має кислотні властивості, чим і викликане таке її назва.