Абу Алі Ібн Сіна (Авіценна)

 

Абу-Алі Ібн Сина (Абу-Алі ал-Хусейн Ібн-Абдаллах Ібн-Сина, латинізов. Авіценна)
(980-1037). 57 років

 

        Великий перський учений, лікар, філософ, музикант.
Європейці часто називають Ібн-Сину Авіценною, оскільки в процесі перекладу на латину в XII ст. латинська вимова його імені “Абен” або “Авен Сина” трансформувалося в “Авіценну”, і під цим ім’ям він став відомий на Заході.
    Народився 16 серпня 980 року в селищі Афшана, поблизу Бухари. Його батько був великим чиновником у уряді Саманідів. З раннього віку проявляв виняткові здібності та обдарованість. Вже до десяти років він знав напам’ять майже весь Коран. З 20 років Ібн Сина  почав лікувати людей, не беручи за це ніякої плати, а в 22 роки його вже стали називати «князем лікарів». У 27-річному віці він вилікував Нух-ібн-Мансура, еміра Бухари з династії Саманідів, за що був призначений придворним лікарем. Так Ібн-Сина отримав доступ до чудової бібліотеки еміра Бухари, де і проводив довгі години, займаючись вивченням медицини, математики, астрономії та філософії.

     Ібн Сина жив у неспокійну епоху, і такою ж мінливою була його життя: роки благополуччя змінювалися роками скитання. В силу геніального дарування в різних областях і, перш за все, медицини, він користувався прихильністю влади, був видатним державним діячем і радником найбільших правителів, а при змінах у владі та політичних потрясіннях змушений був рятуватися від переслідувань то пішки, то верхи, і скитатися в пошуках притулку по різним містам Центральної Азії та Іраку; іноді він годувався лише лікарюванням. Багато своїх робіт він писав у сідлі під час довгих переїздів. Не раз його кидали до в’язниці, де він також написав частину своїх творів.
    У життєписі Ібн-Сини наводиться історія про його перебування в ув’язненні в фортеці Фарджан, зведеній на високій скелі неподалік від Хамадана для захисту підступів до столиці. Комендант фортеці страждав від глухоти, і глухота його все посилювалася. На третій день ув’язнення Ібн-Сина оглянув його вуха, промив їх і витягнув сірчані пробки, після чого старик став розрізняти звичні звуки. У подяку за зцілення він наказав звільнити вченого від ланцюгів, навіть приніс ув’язненому папір з власної канцелярії, чорнильницю та тростинове перо, і в ув’язненні Ібн-Сина написав «Книгу про правильний шлях», переробив «Книгу про коліки».

Ібн Сині довелося побувати при дворах кількох султанів і емірів того часу, він був придворним лікарем саманідських і дайлемітських султанів, деякий час був візирем у Хамадані, поселився потім в Ісфахані, але ніде не знав повного спокою, безпеки та умиротворення.

Так, у 1030 році, після захоплення Ісфахана Масудом Газневі всі речі Ібн-Сини були пограбовані. Зникла величезна енциклопедія, озаглавлена Китаб аль-Інсаф («Книга безсторонніх суджень», 28000 питань і відповідей у двадцяти томах), де він протиставляв свою власну філософію, названу ним «східною філософією» (хикмат машрикийа) творам інших мислителів, що рясніли труднощами та невідповідностями. Йому вдалося відновити лише кілька фрагментів цього колосального твору.

Переслідуваний до кінця життя ворогами та заздрісниками, він не мав сім’ї, і з підірваним здоров’ям знайшов смерть у дорозі – під час походу еміра Алаед-Дауда – в Хамадані в 1037 році, у віці 57 років. Перед смертю він наказав роздати все своє майно біднякам. Похований у Хамадані (Іран), де і зараз знаходиться його могила.

Трактати Ібн-Сини були надзвичайно популярні на Сході та на Заході. Всього творів Ібн Сини налічується понад двісті.
Основний труд Ібн-Сини – енциклопедія теоретичної та клінічної медицини «Канон лікарської науки» (в 5 книгах) – узагальнення поглядів і досвіду грецьких, римських, індійських та середньоазіатських лікарів, де викладена його система медицини, в основних рисах маючи багато спільного з системою Галена.
«Канон лікарської науки» – одна з найзнаменитіших книг в історії медицини. Цей капітальний труд, що включає в себе близько 200 друкованих аркушів, вже в дванадцятому столітті був перекладений з арабської мови на латинську і розійшовся у безлічі рукописів. Коли був винайдений друкарський станок, «Канон…» опинився серед перших друкованих книг, і за кількістю видань змагався з Біблією. Латинський текст «Канона лікарської науки» був виданий вперше в 1473 році, а арабський – в 1593 році (в 4-х томах у Римі). Існує безліч перекладів «Канона…» на латинську мову. Найдокладніший з них належить Племію (Львів, 1658).
«Канон…» багато століть був обов’язковим керівництвом для лікарів, в тому числі – у середньовічній Європі, і витримав близько 30 латинських видань.
Точна дата завершення роботи над «Каноном…» не встановлена. Передбачається, що це 1020 рік.

Свої медичні відкриття Ібн Сина виклав і в поетичній формі у вигляді поеми, причому зробив це з умислом: у формі вірша наставлення краще сприймаються і запам’ятовуються нащадками.
«Поема про медицину» (Урджуза), написана рукою Ібн Сини, жива і сьогодні. Вона знаходиться в Інституті сходознавства Академії наук Узбекистану (м. Ташкент). Це другий за обсягом і значимістю медичний труд Ібн Сини після знаменитого «Канона лікарської науки».

З «Поеми про медицину»:            

Про їжу та пиття:

«Хвали достойну їжу, якщо знову
Вона замінить і очистить кров.
Корисна риба обов’язково тим,
Хто обессилений, виснажений зовсім.
Гострі й терпкі цибуля, часник, гірчиця,
Але користь у них велика таїться».

У «Трактаті про пульс» Ібн-Сина описує понад 60 різновидів простого і 30 видів складного пульсу, а також говорить про їх діагностичне значення.

Будь-яка книга, написана Авіценною, містить окремі глави, присвячені питанням приватної та загальної фармакології. Він розглядає понад 3000 простих і складних лікарських засобів, більше 80% з них – рослинні.

Ібн-Сину і понині називають «безсмертним великим мислителем Сходу». Його відкриття стосуються не лише медицини, але й філософії, математики, поезії та літературознавства.

У латинському перекладі видані й його філософські твори. Особливу увагу схоластиків привернуло до себе твір Авіценни про метафізику (що слугує коментарем до метафізики Арістотеля). Основні філософські твори – «Книга зцілення», «Книга вказівок і настанов» та інші – містять також природничонаукові погляди, музично-теоретичні положення Ібн Сини.

Афоризм Авіценни:        

«Про мудрість твердять: вона безцінна,
Але за неї гроша не платить світ».

І ще один афоризм:      

«Про те, що у тебе болить живіт,
Хворому говори – здоровий не зрозуміє».

        Про Ібн-Сину складають легенди, розповідають казки, передають з уст в уста притчі.
Ми наводимо тут деякі з них, нагадуючи на всякий випадок, що народні сказання та перекази зазвичай мають мало спільного з реальністю і не можуть використовуватися як факти біографії великого Учителя…

Ібн-Сина. Притчі:

– Спостережливість і чутливість
– Жіноче коварство і істина
– Звуки серця
– Винахідливість
– Практична психологія