Злакові та бобові

     Злакові і бобові рослини, як і будь-яке насіння, корисні для людини в першу чергу через високий вміст білків, у складі яких значну частину складають незамінні амінокислоти, і вітамінів, особливо вітамінів групи В. Вони не так калорійні, як інші відомі джерела цих поживних речовин, – горіхи, але часто містять фітати – речовини, що заважають засвоєнню мінеральних елементів (зокрема – заліза, цинку, кальцію, магнію, фосфору) та амінокислот.

Відмінна риса бобових рослин (боби, горох, соя, квасоля, сочевиця) – наявність у них фітоестрогенів – особливих речовин, що ведуть себе в організмі людини подібно до естрогенів (детальніше – див. Фітоестрогени. Соя, квасоля, горох проти недоумства, облисіння та остеопорозу).

Вони дозволяють уникнути хвороби Альцгеймера, остеопорозу, облисіння та можуть відкоригувати гормональний баланс як у жінок, так і у чоловіків.

Говорячи про бобові та злакові культури, не можна не згадати і про трансгенні рослини, оскільки на сьогодні практично всі ці культури вже зазнали втручання генної інженерії.

Остаточної ясності щодо застосування трансгенних або, інакше кажучи, – геномодифікованих – рослин на сьогодні немає. Суперечки про трансгенні продукти йдуть як у науковому середовищі, так і в парламентах країн Європи, США, Єврокомісії, не сходять зі сторінок газет. Наприклад, обережні англійці запровадили мораторій на комерційне вирощування генетично модифікованих сільгоспкультур.

Найбільш “трансгенна” рослина у світі – соя. В США близько 75% її посівних площ засіяно генетично модифікованими сортами, а, наприклад, в Аргентині вони становлять 99%.

Перші генетичні модифікації сої були викликані спробою збагатити амінокислотний склад її білків незамінною амінокислотою метіоніном, яким відносна бідна природна соя. Оскільки вона широко використовується в кормах для тварин, як і інші бобові, вона потребувала додаткових добавках метіоніну або білка, що містить його, для досягнення збалансованого раціону харчування. Намагання підвищити вміст метіоніну шляхом звичайної селекції успіху не мали, тому на допомогу прийшла генна інженерія. Перші генні модифікації сои были проведены с использованием гена бертоллетии высокой (бразильского ореха), семена (орехи) которой содержат богатый метионином белок, – ген из бертоллетии перенесли в геном сои.

Здавалося би, такі модифікації нешкідливі для людини, оскільки й соя, й бразильский горіх – продукти, звичайні для організму людини.

Але в той же час сьогодні для модифікації властивостей рослин (у тому числі – і харчових, особливо злакових та бобових) використовують чужорідні людині гени, наприклад, ген скорпіону (використовується для отримання злакових рослин, стійких до посухи) або отруйної змії (відома трансгенна кукурудза, яка набула саме в такий спосіб стійкість до шкідників).

Навіщо це робиться?

Наприклад, геномодифіковані таким чином кукурудза і картопля виробляють свої власні інсектициди та не уражаються шкідниками. Стверджується, що у цих генетично модифікованих рослин пестициди накопичуються тільки в листі, яким і харчуються шкідники, а качани та бульби не містять токсичних речовин. Хоча…

У чому може бути небезпека таких генів?

Відомо, що віруси, бактерії, деякі форми грибів мають здатність переносити ділянки генів від одного організму до іншого. Це одержало назву горизонтального (на відміну вертикального, статевого) перенесення генів. У бактерій перенесення генів плазмідами, що переходять від однієї бактеріальної клітини до іншої, є механізмом рекомбінації, як би замінюючи статевий процес у його традиційних формах. Завдяки цьому механізму корисні для бактеріальної популяції властивості, наприклад, стійкість до антибіотиків, дуже швидко стають загальним надбанням. Існує можливість, що при потраплянні до організму людини з їжею вбудовані в рослини чужорідні гени можуть бути перенесені вірусами-бактеріофагами в бактерії, що живуть у кишечнику людини (біфідобактерії, лактобактерії, кишкова паличка та ін.), уразивши таким чином мікрофлору кишечника. А оскільки ген перенесений із середовища з іншим генетичним оточенням, він може легко вибиватися з нової ДНК та впроваджуватися до організму людини. Ані проконтролювати поведінку вбудованого гена, ані зупинити його у разі виникнення небезпеки для організму, на жаль, не вдасться.

Інша небезпека може полягати в непередбачуваній поведінці тих же дружніх нам бактерій за їх генної модифікації. Адже відомі факти, коли кишкова паличка Escherichia coli, яка спокійно живе в нормі в кишечнику людини і бере участь у синтезі вітаміну К, раптом (наприклад, при зміні рН середовища) починає інтенсивно розмножуватися та витісняти з кишечника біфідо- та лактобактерії, що призводить до розвитку дисбактеріозу, метеоризму, колітів. Як поведеться геномодифікована кишкова паличка або ті ж модифіковані лакто- та біфідобактерії – передбачити не беруся.

Тому передбачити віддалені наслідки застосування трансгенних рослин сьогодні не просто складно, а неможливо.

Отже, якщо у Вас є можливість уникнути вживання геномодифікованих продуктів (ГМО), краще це зробити.