Теофраст (Тиртамос)
Теофраст: “Якщо ти невчений і мовчиш, то ведеш себе розумно, якщо ж учений і мовчиш, то дурно”
Теофраст (Феофраст або Тиртамос, або Тиртам)
(372–287 рр. до н. е.). 85 років
Давньогрецький філософ, природодослідник, теоретик музики, один з найвідоміших ботаніків стародавності, його часто називають основоположником ботаніки.
Народився в місті Ересос, на острові Лесбос.
При народженні отримав ім’я Тиртам, потім сам взяв собі інше, більш звучне, ім’я – Теофраст, що означає «Володар божественної мови».
У юності переїхав до Афін і спочатку навчався в Академії Платона, а потім у Ліцеї Аристотеля. Будучи улюбленим учнем Аристотеля, після смерті вчителя протягом 35 років стояв на чолі створеної Аристотелем філософської школи. Створив при Ліцеї Ботанічний сад, в якому разом зі своїми учнями вирощував лікарські рослини, спостерігаючи за їх ростом і розвитком. Кількість його учнів, за свідченнями античних джерел, досягала 2000 осіб, і слава про нього поширилася далеко за межі Греції.
Життя Теофраста протікало порівняно спокійно і щасливо. Це була розумна, щедро обдарована людина, водночас добра, гуманна, з чуйною душею. Також він був відмінним оратором, на що і вказує його абсолютно заслужений псевдонім.
Автор 227 творів. Написав не дійшовший до нас «Посібник з риторики» та книгу «Етичні характери» (російський переклад «Про властивості людських моральних якостей», 1772, або «Характеристики», СПб., 1888), збірник з 30 нарисів людських типів, де зображуються лестун, балакун, хвастун, гордець, брюзга, недовірливий тощо, причому кожен майстерно обрисований яскравими ситуаціями, в яких цей тип проявляється.
Теофраст вважав, що розум – божественна здатність людини, а теоретичне життя – його головне призначення. Він розрізняв два види мови: що стосується предмета (філософія) і що стосується слухача (риторика або поетика).
У музиці він розрізняв три начала: смуток, насолоду та натхнення і вважав, що музика є найголовнішим рухом душі, що виникає у зв’язку з звільненням від зол, викликаних переживаннями.
Крім того – автор двох книг про рослини: «Історія рослин» (лат. «Historia plantarum») (або краще, за змістом – «Природна історія рослин») та «Причини рослин» (лат. «De causis plantarum»), в яких класифіковані та описані фізіологія, географія близько 500 видів лікарських рослин.
Переглядаючи їх, невільно вражаєшся багатству змісту, надзвичайному різноманіттю та важливості порушених проблем. «Історія рослин» та «Причини рослин», по суті, є найкращим збірником відомостей про рослинне царство в усій стародавності та протягом багатьох століть після Теофраста.
Ці книги пробудили безсумнівний інтерес сучасників до рослинного світу і в цьому їх незаперечне значення.
Вперше твори Теофраста були перекладені з грецької на латинську грецьким ученим і філософом Теодором Газа і надруковані в м. Тревізо (Італія) в 1483 р., незабаром після винаходу друкарства: «Theophrasti de historia et de causis plantarum libros ut latinos legeremus», Theodorus Gaza (folio).
Афоризм Теофраста: «Якщо ти невчений і мовчиш, то ведеш себе розумно, якщо ж учений і мовчиш, то дурно».