Як запам’ятати формули кардіоглікозидів
багаті багатіють.
(це також стосується знань)
Щоб почати вивчення формул кардіостероїдів, згадайте формулу циклопентанопергідрофенантрену (див. сапоніни), тільки цього разу циклопентанове кільце намалюємо трикутним виступом вниз.
Усі карденоліди та буфадієноліди містять у положеннях при С10 та С13 атомах групу СН3, яку, як ми вже домовилися, позначаємо черточками.
Усі аглікони серцевих глікозидів (= геніни) у С3 положенні містять –ОН групу, по якій відбувається приєднання цукрових залишків при утворенні глікозидів.
Карденолід Буфадієнолід
Цукри серцевих глікозидів досить специфічні – замість типової для цукрів з шістьма атомами вуглецю (гексоз) групи –СН2ОН вони містять –СН3 групу (тобто в ній відсутній кисень) – і тому називаються 6–дезоксисахарами (нагадую, що в –СН2ОН–групі гексози атом вуглецю має номер 6).
Переважна більшість дезоксисахарів, які Вам потрібно знати, крім відсутності кисню в –СН2ОН групі, не містить його також при С2 атомі (дігитоксоза, цимароза, олеандроза) і тому є 2,6–дезоксисахарами. Виключенням є рамноза (6–дезоксисахар – кисень відсутній тільки в –СН2ОН групі).
Тепер можна почати запам’ятовувати основні формули карденолидів.
Почнемо з серцевих глікозидів наперстянки пурпурної (Digitalis purpurea).
Оскільки Ви вже знаєте, що агліконова частина серцевих глікозидів інакше називається геніном, а перейшли ми до глікозидів наперстянки (лат. – дигіталіс), то перший аглікон, на якому ми будуємо серцеві глікозиди, буде носити назву дигітоксигенін. Він, крім вже відомої Вам структури циклопентанопергідрофенантрену, двох –СН3 груп і однієї –ОН групи, містить (до речі, як і всі інші серцеві глікозиди, які Вам потрібно знати) ще одну –ОН групу – на протилежному кінці від –СН3 у С13, тобто в положенні С14.
Якщо по –ОН групі при С3 приєднуються 3 молекули дигитоксози, отримуємо дигітоксин, а якщо ще й одна молекула бета–глюкози, то – пурпуреаглікозид А (всі пурпуреаглікозиди – з дигіталіс пурпуреа).
Тепер, якщо до молекули дигітоксигеніна приєднаємо ще одну –ОН групу (в положенні при С16), отримаємо гітоксигенін. Аналогічно глікозидів дигітоксигеніна будуємо глікозиди гітоксигеніна – гітоксин і пурпуреаглікозид Б.
А якщо до молекули дигітоксигеніна приєднаємо ОН–групу при С12, то відповідно отримаємо дигоксигенін, на основі якого будуємо дигоксин і пурпуреаглікозид С.
Далі розглянемо серцеві глікозиди наперстянки шерстистої (Digitalis lanata).
Якщо Ви вже навчилися будувати серцеві глікозиди наперстянки пурпурної, то для Вас подальше будівництво не буде складним.
Карденоліди наперстянки шерстистої також будуємо на основі дигітоксигеніна, гітоксигеніна та дигоксигеніна. Але при отриманні типових глікозидів наперстянки шерстистої замість трьох молекул дигитоксози додаємо до відповідного аглікону дві молекули дигитоксози та одну – ацетилдигитоксози.
Таким чином, ми на основі дигітоксигеніна отримуємо ацетилдигитоксин, на основі гітоксигеніна – ацетилгітоксин, на основі дигоксигеніна – ацетилдигоксин.
І, в кінцевому рахунку, якщо до ацетилдигитоксину додаємо одну молекулу бета–глюкози (як ми це робили при отриманні пурпуреаглікозидів), отримаємо ланатозид А (пам’ятаємо – це карденоліди дигіталіс ланата); у випадку ацетилгітоксина – ланатозид Б; для ацетилдигоксина – ланатозид С.
Бачите, це не складно!
Крім наперстянки, серцеві глікозиди містяться також в інших рослинах, зокрема, строфанті, ландыше, горицвіті, желтушнику.
Серцеві глікозиди строфанта комбе (Strophanthus kombe) будуються на основі аглікона, який називається К–строфантидин (К, тобто комбе). Він відрізняється від дигітоксигеніна тим, що в його молекулі замість –СН3 групи в положенні С10 знаходиться альдегідна група –СОН і з’являється ще одна –ОН група – в положенні С5 (на протилежному кінці від альдегідної).
На основі К–строфантидина будуємо його глікозиди – цимарин (приєднуємо в С3 положенні замість водню одну молекулу цимарози); К–строфантин–бета (до цимарози додаємо одну молекулу бета–глюкози) і К–строфантозид (до цимарози та бета–глюкози додаємо ще одну молекулу альфа–глюкози).
А якщо до молекули К–строфантидина замість цимарози ми приєднаємо молекулу рамнози, отримаємо карденолід ландыша майського (Convallaria majalis) – конваллотоксин.
Конваллотоксин
Будуємо далі. У молекулі конваллотоксина замінюємо рамнозу на дигитоксозу і отримуємо основний карденолід желтушника седеючого (Erysimum canescens) – еризимін.
Еризимін
І, в кінцевому рахунку, до молекули конваллотоксина додаємо –ОН групу при С16 (як у гітоксигеніні, згадаємо!). Отримане з’єднання, тобто також рамнозид (містить залишок рамнози при С3 аглікона), називається адонитоксином, і є основним серцевим глікозидом Адоніса, тобто горицвіту весняного (Adonis vernalis).
Адонитоксин
З буфадієнолидів Вам слід запам’ятати один глікозид, який раніше використовувався в якості лікарського препарату – корельборин. Нині він знятий з виробництва у зв’язку з недостатньою ефективністю та нестачею сировини (міститься в кореневищах з корінням деяких видів морозника – Helleborus sp., родина Ranunculaceae – морозника чернеючого, морозника червонуватого, морозника кавказького та ін.).
Цей серцевий глікозид за структурою дуже схожий на конваллотоксин, тільки лактонне кільце у нього не 5–членне, як у конваллотоксина, а 6–членне, двічі ненасичене, що характерно для всіх буфадієнолидів.
Корельборин
Якщо Вам успішно вдалося засвоїти всі ці формули, – вітаю Вас! Ви зробили великий крок у вивченні фармакогнозії. Сподіваюся, подальші кроки будуть для Вас легкими і ненапруженими.
Залишилося лише набратися терпіння, щоб підняти той великий пласт інформації, який складається з фенолів, лігнанів, ксантонів, кумаринів, хромонів, флавоноїдів, дубильних речовин, вітамінів, алкалоїдів та тіоглікозидів. Рухаємося!