Вольфрам: Проти подагри
Вольфрам (W)
Проти подагри
Роль вольфраму в організмі людини не повністю зрозуміла. За своїми властивостями вольфрам нагадує молібден; однак, на відміну від молібдену, вольфрам не є життєво важливим елементом.
Добова потреба у вольфрамі в організмі людини не була вивчена. В середньому, близько 0.001–0.015 мг вольфраму споживається щодня з їжею.
Біодоступність вольфраму та його солей у шлунково-кишковому тракті людини в середньому становить 1–10%, тоді як розчинність вольфрамової кислоти досягає 20%.
Накопичення вольфраму переважно відбувається в кістках і нирках. Кісткова тканина містить 0.00025 мг/кг, а ціла кров містить 0.001 мг/л вольфраму. Вольфрам в основному виводиться з організму через сечу, тоді як 75% його радіоактивного ізотопу 185W виводиться з фекаліями.
Біологічна роль в організмі людини. Вольфрам інгібує активність молібдензалежних ферментів, таких як ксантиноксидаза, і внаслідок накопичення солей вольфраму рівень сечової кислоти знижується, тоді як рівні ксантина та гіпоксантину підвищуються, що важливо враховувати у випадках подагри.
На сьогоднішній день було ізольовано більше 10 ферментів, що містять вольфрам, у чистій формі. Для трьох з них були ідентифіковані ділянки ДНК, відповідальні за їх біосинтез.
Синергісти та антагоністи вольфраму. Молібден є антагоністом вольфраму.
Ознаки дефіциту вольфраму. Наукових даних бракує.
Хронічне вплив вольфрамового пилу може призвести до розвитку клінічного синдрому, відомого як “хвороба важких металів” або пневмоконіоз. Найбільш поширеними симптомами цієї хвороби є кашель, утруднене дихання, атопічна астма та зміни в легенях. Прояв цих симптомів зазвичай зменшується після зміни місця роботи або тривалого відпочинку, внаслідок припинення контакту з цим металом. У важких випадках, при пізній діагностиці захворювання, можуть розвинутися патології, такі як “кор легень”, легенева фіброз та емфізема.
Вольфрам необхідний: у випадках подагри.
Джерела вольфраму в раціоні: пилок, бджолиний хліб.