Ібн Сіна. Звуки серця
Звуки серця
Сам хворий не бажав говорити ані слова. Як його не вмовляли, він мовчки лежав на ліжку, відвернувшись від усіх, відмовлявся від їжі та води.
Занепокоєний візир велів послати за Ібн–Сіною.
Така людина була знайдена і приведена до хворого.
Ібн–Сіна, сидячи поруч з юнаком, поклав руку йому на пульс і велів прийшовшому по черзі, без поспіху, перераховувати назви всіх бухарських вулиць.
Коли була названа одна з вулиць, серце юнака частіше забилося, а обличчя його зовсім поблідло.
Тоді Ібн-Сіна наказав привести до нього людину, яка б знала всі квартали цієї вулиці.
Привели таку людину.
Ібн-Сіна знову поклав руку на лоб хворого і нащупав його пульс. Людина почала називати один за одним квартали тієї вулиці, і, коли він дійшов до одного з кварталів, пульс хворого знову сильніше забився, а обличчя його стало жовтим, як шафран.
Тоді Ібн-Сіна наказав привести ще одну людину, яка б знала напам’ять усі будинки і палаци в тому кварталі. Привели і таку людину, і він почав називати всі будинки того кварталу один за одним з усіма їхніми прикметами, і коли справа дійшла до одного з будинків, пульс хворого забився швидше, ніж раніше, і обличчя його знову поблідло.
Тут Ібн-Сіна наказав привести до нього одного з мешканців цього будинку. Його привели, і він почав перераховувати всіх, хто живе в будинку. Коли він вимовив ім’я однієї дівчини, що жила там, пульс хворого стрибнув, серце шалено заколотилося, а обличчя стало пурпурним…
Син візиря був просто закоханий…
Знайти дівчину не склало особливих труднощів. Її запросили в дім, вона почала доглядати за хворим, і той швидко одужав від свого незвичайного недугу.