Хлор: антисептик чи провокатор раку?
Хлор (Cl)
Для людини – антисептик чи провокатор раку?
Хлор, так само, як і натрій, є елементом кухонної солі і також життєво важливий для організму людини. Це один з основних елементів водно-сольового обміну всіх живих організмів.
Добова потреба організму людини в хлорі становить близько 1,6–2 г. Мінімальна потреба людини в хлорі становить близько 800 мг на добу. Немовля отримує необхідну кількість хлору через молоко матері, в якому міститься 11 ммоль/л хлору.
Раціон без додавання кухонної солі містив би близько 1,6 г хлору.
Звичайний раціон містить надмірну кількість хлору – 7–10 г. Основну кількість хлору (до 90%) дорослі отримують з кухонної солі. Близько 4 г хлору людина отримує з хлібом і 1,5–4,6 г – з кухонною сіллю.
Звичайний раціон містить надмірну кількість хлору – 7–10 г. Основну кількість хлору (до 90%) дорослі отримують з кухонної солі. Близько 4 г хлору людина отримує з хлібом і 1,5–4,6 г – з кухонною сіллю.
В організмі середньої людини (маса тіла – 70 кг) міститься 95 г хлору. Близько 85% хлору знаходиться у позаклітинному просторі. М’язова тканина людини містить 0,20–0,52% хлору; кісткова – 0,09%; плазма крові – 0,35%.
Хлор накопичується у вісцеральній тканині, шкірі та скелетних м’язах. У залозах шлунка і скелеті людини вміст хлору в три рази вищий, ніж в інших органах і тканинах. У клітинах акумулюється 10–15% всього хлору, з цієї кількості від 1/3 до 1/2 – в еритроцитах.
Всмоктується хлор, в основному, у товстому кишечнику. Всмоктування і екскреція хлору тісно пов’язані з іонами натрію і бікарбонатами, в меншій мірі – з минералокортикоїдами і активністю Na+/K+–АТФ–ази.
Хлор виводиться з організму в основному з сечею (90–95%), калом (4–8%) і через шкіру (до 2%). Екскреція хлору пов’язана з іонами натрію і калію, і реципрокно – з HCO3– (кислотно–лужний баланс).
Хлор накопичується у вісцеральній тканині, шкірі та скелетних м’язах. У залозах шлунка і скелеті людини вміст хлору в три рази вищий, ніж в інших органах і тканинах. У клітинах акумулюється 10–15% всього хлору, з цієї кількості від 1/3 до 1/2 – в еритроцитах.
Всмоктується хлор, в основному, у товстому кишечнику. Всмоктування і екскреція хлору тісно пов’язані з іонами натрію і бікарбонатами, в меншій мірі – з минералокортикоїдами і активністю Na+/K+–АТФ–ази.
Хлор виводиться з організму в основному з сечею (90–95%), калом (4–8%) і через шкіру (до 2%). Екскреція хлору пов’язана з іонами натрію і калію, і реципрокно – з HCO3– (кислотно–лужний баланс).
Біологічна роль в організмі людини. У тварин і людини іони хлору беруть участь у підтримці осмотичного рівноваги, хлорид-іон має оптимальний радіус для проникнення через мембрану клітин. Саме цим пояснюється його спільна участь з іонами натрію і калію у створенні постійного осмотичного тиску і регуляції водно-сольового обміну. Під впливом нейромедіатора гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) іони хлору надають гальмівний ефект на нейрони шляхом зниження потенціалу дії. Хлорні канали представлені у багатьох типах клітин, мітохондріальних мембранах і скелетних м’язах. Ці канали виконують важливі функції в регуляції об’єму рідини, трансепітеліальному транспорті іонів і стабілізації мембранних потенціалів, беруть участь у підтриманні рН клітин.
У шлунку іони хлору створюють сприятливе середовище для дії протеолітичних ферментів шлункового соку, він є складовою частиною соляної кислоти, що виробляється шлунком, необхідної для засвоєння більшості харчових продуктів. Хлор важливий для формування плазми крові, є активатором деяких ферментів, відіграє суттєву роль у підтриманні кислотного балансу крові. Він бере участь у всіх біохімічних реакціях, які відбуваються за участю натрію.
Хлор також відіграє важливу роль в організмі, підтримуючи нормальний баланс рідин. Часто вважається, що при споживанні добової рекомендованої норми натрію автоматично споживається і норма хлору. Однак нещодавно отримані факти свідчать, що це не завжди так.
У шлунку іони хлору створюють сприятливе середовище для дії протеолітичних ферментів шлункового соку, він є складовою частиною соляної кислоти, що виробляється шлунком, необхідної для засвоєння більшості харчових продуктів. Хлор важливий для формування плазми крові, є активатором деяких ферментів, відіграє суттєву роль у підтриманні кислотного балансу крові. Він бере участь у всіх біохімічних реакціях, які відбуваються за участю натрію.
Хлор також відіграє важливу роль в організмі, підтримуючи нормальний баланс рідин. Часто вважається, що при споживанні добової рекомендованої норми натрію автоматично споживається і норма хлору. Однак нещодавно отримані факти свідчать, що це не завжди так.
Синергисти та антагоністи хлору. Хлор є синергистом натрію.
Дефіцит хлору може виникнути при захворюваннях шлунка і дванадцятипалої кишки, при яких вміст хлору значно зменшується. Також недостатність хлору може виникнути при дотриманні безсольової дієти, яку призначають при гіпертонії, захворюваннях нирок та інших хворобах.
Ознаки недостатності хлору: втрата смакових відчуттів і апетиту, нудота, млявість, м’язова слабкість.
Хлор і його сполуки дуже токсичні.
Основне проявлення надлишку хлору – пригнічення росту.
Хлорування для дезінфекції води було визнано панацеєю в 1820–х роках європейськими лікарями, стурбованими надзвичайно високими показниками смертності внаслідок епідемій. Вільний хлор у воді окислює і вбиває мікроорганізми, однак він також взаємодіє з іншими речовинами, утворюючи отруйні сполуки.
Основне проявлення надлишку хлору – пригнічення росту.
Хлорування для дезінфекції води було визнано панацеєю в 1820–х роках європейськими лікарями, стурбованими надзвичайно високими показниками смертності внаслідок епідемій. Вільний хлор у воді окислює і вбиває мікроорганізми, однак він також взаємодіє з іншими речовинами, утворюючи отруйні сполуки.
Вчені вважають, що надлишок хлору, як і накопичення продуктів його взаємодії з іншими речовинами, може бути причиною збільшення ризику серцево-судинних захворювань, алергічних реакцій і викиднів у вагітних жінок. Наукові дослідження показують, що з споживанням хлорованої води у багатьох випадках пов’язане збільшення сечового міхура і виникнення ректального раку. Зазначають навіть, що пов’язані з хлором токсини можуть бути «найважливішими екологічними канцерогенами, що викликають ракові пухлини».
При використанні знезараженої (хлорованої) питної води, а також при відвідуванні закритих басейнів можуть розвинутися алергічні прояви, пов’язані з дією хлору. Діти, які регулярно використовують закритий басейн для занять плаванням, також можуть бути більш схильні до розвитку астми – хлор, який використовується в басейнах для очищення води, може збільшити ризик у шість разів. Це відбувається тому, що побічні продукти хлорування забруднюють повітря в приміщенні басейну, дратуючи дихальні шляхи і легені, роблячи їх більш вразливими до алергенів.
При використанні знезараженої (хлорованої) питної води, а також при відвідуванні закритих басейнів можуть розвинутися алергічні прояви, пов’язані з дією хлору. Діти, які регулярно використовують закритий басейн для занять плаванням, також можуть бути більш схильні до розвитку астми – хлор, який використовується в басейнах для очищення води, може збільшити ризик у шість разів. Це відбувається тому, що побічні продукти хлорування забруднюють повітря в приміщенні басейну, дратуючи дихальні шляхи і легені, роблячи їх більш вразливими до алергенів.
Хлор необхідний: при захворюваннях шлунка і дванадцятипалої кишки.
Продуктові джерела хлору. З їжею хлор надходить зазвичай у надлишку у вигляді хлориду натрію і хлориду калію. Особливо багаті хлором хліб, м’ясні та молочні продукти, з рослинних продуктів – чорна редька, ламінарія (морська капуста).