Хлор: антисептик чи провокатор раку?
Хлор (Cl)
Добова потреба організму людини в хлорі становить близько 1,6–2 г. Мінімальна потреба людини в хлорі становить близько 800 мг на добу. Немовля отримує необхідну кількість хлору через молоко матері, в якому міститься 11 ммоль/л хлору.
Звичайний раціон містить надмірну кількість хлору – 7–10 г. Основну кількість хлору (до 90%) дорослі отримують з кухонної солі. Близько 4 г хлору людина отримує з хлібом і 1,5–4,6 г – з кухонною сіллю.
Хлор накопичується у вісцеральній тканині, шкірі та скелетних м’язах. У залозах шлунка і скелеті людини вміст хлору в три рази вищий, ніж в інших органах і тканинах. У клітинах акумулюється 10–15% всього хлору, з цієї кількості від 1/3 до 1/2 – в еритроцитах.
Всмоктується хлор, в основному, у товстому кишечнику. Всмоктування і екскреція хлору тісно пов’язані з іонами натрію і бікарбонатами, в меншій мірі – з минералокортикоїдами і активністю Na+/K+–АТФ–ази.
Хлор виводиться з організму в основному з сечею (90–95%), калом (4–8%) і через шкіру (до 2%). Екскреція хлору пов’язана з іонами натрію і калію, і реципрокно – з HCO3– (кислотно–лужний баланс).
У шлунку іони хлору створюють сприятливе середовище для дії протеолітичних ферментів шлункового соку, він є складовою частиною соляної кислоти, що виробляється шлунком, необхідної для засвоєння більшості харчових продуктів. Хлор важливий для формування плазми крові, є активатором деяких ферментів, відіграє суттєву роль у підтриманні кислотного балансу крові. Він бере участь у всіх біохімічних реакціях, які відбуваються за участю натрію.
Хлор також відіграє важливу роль в організмі, підтримуючи нормальний баланс рідин. Часто вважається, що при споживанні добової рекомендованої норми натрію автоматично споживається і норма хлору. Однак нещодавно отримані факти свідчать, що це не завжди так.
Основне проявлення надлишку хлору – пригнічення росту.
Хлорування для дезінфекції води було визнано панацеєю в 1820–х роках європейськими лікарями, стурбованими надзвичайно високими показниками смертності внаслідок епідемій. Вільний хлор у воді окислює і вбиває мікроорганізми, однак він також взаємодіє з іншими речовинами, утворюючи отруйні сполуки.
При використанні знезараженої (хлорованої) питної води, а також при відвідуванні закритих басейнів можуть розвинутися алергічні прояви, пов’язані з дією хлору. Діти, які регулярно використовують закритий басейн для занять плаванням, також можуть бути більш схильні до розвитку астми – хлор, який використовується в басейнах для очищення води, може збільшити ризик у шість разів. Це відбувається тому, що побічні продукти хлорування забруднюють повітря в приміщенні басейну, дратуючи дихальні шляхи і легені, роблячи їх більш вразливими до алергенів.