Основні (паренхімні) тканини: Транспорт асимілятів. Аніме-комікс для “Крок-1″(фармацевтична ботаніка)
Запасаюча паренхімна тканина – “Від “виробничого цеху” в листку до надійних сейфів амілопластів”
У цьому випуску ми простежимо магічне перетворення сонячної енергії на реальний енергетичний запас рослини. Наш герой – крохмальний ельф – отримує перші промінці світла, щоб пройти шлях від асиміляційного крохмалю в хлоропластах до транзиторного крохмалю, який готується до великої подорожі. Ми згадаємо, як працює флоема, але головна увага – на те, як сонячне світло врешті-решт опиняється у надійних сейфах запасаючої паренхіми.
Ельф Крохмальний потягнувся: – Ох, пора покласти
Перший промінь у кишеню, поки день іскриться,
Бо без світла в хлоренхімі діло не твориться!
Він набрався тих фотонів, став «асиміляційним»,
Сидить гордий у листку, ніби в домі свійним.
Тільки сонце закотилось – ельф стає рухливим:
– Не сидиться в мезофілі, буду я кмітливим!
Став він «транзиторним» враз, скинув зайві кіло,
Бо у флоемний експрес не пускають з тілом!
Там ситоподібні трубки, – черга, як на касу,
Клітини-супутниці штовхають: – Не гайте ви часу!
Пливе гордий наш “транзит”, стеблом вниз злітає,
Десь у корені глибоко на нього чекають.
Ось і корінь! Стука ельф: – Відчиняйте хату!
Я привіз вам сонце в сумці, щоб зазимувати!
Від Фотона до Батона: Секретні пригоди крохмального ельфа, про які не розкажуть у сухому підручнику!
(синтез та пригоди первинного крохмалю)

Де саме відбувається магія? Кожне дерево – це велична лабораторія природи. Зазирніть у крону! Тут тисячі листків готові до роботи – під надійним дахом епідерми, кипить робота. І основна мета – перетворити “сонячні зайчики” на реальні “живильні” активи. 
Це гігантський біохімічний завод, що працює на сонячному паливі.



Знайомтесь: наш крохмальний ельф-скаут! Він щойно приземлився на поверхню листка і готовий до сонячного драйву. І ось вона – перша магія: ельф ловить фотони та замішує солодку глюкозу – первинний енергетичний коктейль 
Починається народження асиміляційного крохмалю. Перший цех – палісадна хлоренхіма. Бачите ці стрункі ряди клітин, схожі на колони? Це наші головні сонячні панелі. Вони щільно притиснуті одна до однієї, щоби не пропустити жодного фотона. Саме тут відбувається основний синтез. 
Спускаємося нижче – у губчасту хлоренхіму. Тут панує творчий хаос. Клітини округлі, між ними – великі порожнечі, міжклітинники. Повітря з CO2 вільно гуляє тут, підходячи до кожної робочої станції. Для Крок-1: губчаста тканина забезпечує транспірацію та газообмін. 
Заходимо всередину хлоропласта. Це серце мануфактури. Тут відбувається магія: сонячне світло, вода та вуглекислий газ завантажуються в реактор. Тиск у тилакоїдах у нормі, світлова фаза запущена! Робота кипить! Результат – перші іскри енергії та молекули глюкози. Це наші моноцукри – первинна валюта рослини, яка ще занадто нестабільна для далеких подорожей. 
Денний депозит: крохмаль осідає в хлоропластах мезофілу, ніби золото в сейфах “на вимогу”. Ревізія запасів показує, що хлоропласти забиті під зав’язку первинним крохмалем. 
Глюкоза – це добре, але для логістики нам потрібна сахароза! Тут моноцукри зшиваються у складніші сполуки. Сахароза – ідеальний «експортний товар». Вона не вступає в зайві реакції під час подорожі по стовбуру.



Погляд зблизька: ситоподібні трубки флоеми вже чекають на наш “сонячний десант”. Для іспиту важливо: ці трубки – живі клітини, але без’ядерні у зрілому стані! Це одна з підступних тем Кроку! 
Логістика флоеми: клітини-супутниці перевіряють квитки та підштовхують наш крохмаль до низхідного току. У супутниці є велике ядро і багато мітохондрій. «Ми – це мозок і енергія для ситоподібних трубок», – пояснює вона роль своєї команди. Вони забезпечують завантаження сахарози та підтримують життєдіяльність своїх без’ядерних сусідів. 
Експрес-доставка асимілятів. Швидкість вражає – стебло пролітаємо за лічені секунди. 
Транзиторний крохмаль мчить по тунелях провідних тканин туди, де темно і глибоко.


Ельф, Сонце і велика Логістика (Підсумок Частини 1)
Промінці, як стріли влучні, в листя закидає.
Там наш Ельф – малий завзятий, в кепці із хмелю,
Ловить світло в хлоропласті, як малу форелю!
Він – господар у мезофілі, знає кожну клітку,
Синтезує «асимілят», ніби шиє сітку.
Запакує сонце в банки, в крохмальні мішечки,
Щоб удень не розгубити золоті словечки.
Тільки вечір опустився – Ельф стає мобільним,
Транзиторним став крохмаль наш, легким став та вільним!
Флоемний експрес під’їхав, трубки зашипіли,
Ситоподібні поля двері відчинили.
Пхають Ельфа: «Швидше, милий! Будьте ви моторші!».
Низхідний тік підхопив – і стеблом, як куля,
Мчить Крохмаль, а вгорі світить місяць-дуля.
Прибули! Темно навколо. Десь глибоко в глині
Тихо дихає підзем’я в кожній сотій ліні.
Ельф валізи вивантажив, витер піт із лоба:
– Довезли ми сонце в корінь! Ну й була хвороба!
А що далі? Хто там вийде з темного куточка?
Як крохмаль осяде в сейфи, в кожну зерен точку?
Друга серія чекає – там нові герої,
Щоб знання про амілопласти не були лиш грою!
Поки Сонце щедро енергію в листок посилає,
Ельф-експедитор транзит по флоемі ганяє.
Доставив у корінь – і справу зробив він велику,
А далі… чекайте підземного, мудрого лику!