Алюміній: “Альцгеймер” дуже близько!
Алюміній відіграє в організмі людини важливу фізіологічну роль – бере участь у процесах регенерації кісткової, сполучної та епітеліальної тканини, впливає на травні ферменти, на функцію околощитовидних залоз, однак його надлишок може призвести до виникнення серйозних нейродегенеративних захворювань: хвороби Паркінсона та старечого слабоумства – хвороби Альцгеймера.
Добова потреба точно не встановлена (за деякими даними – 35–40 мг). В організм людини щоденно надходить від 5 до 50 мг алюмінію, залежно від регіону проживання. Дефіцит алюмінію розвивається при його щоденному надходженні в організм в кількості 1 мкг і менше.
В шлунково-кишковому тракті людини всмоктується 2–4% надійшовшого алюмінію, причому найкраще засвоюються розчинні солі, такі як AlCl3. Алюміній надходить в організм і через легені, що при високих показниках забруднення повітря сполуками алюмінію може призводити до фіброзу.
Вміст алюмінію в організмі дорослої людини невеликий – до 30–50 мг. Концентрація в тканинах коливається від 0,2 до 0,6 мкг/г. Середнє вміст алюмінію в яєчниках становить 0,4 мкг/г, сім’яниках – 0,4 мкг/г, м’язах – 0,5 мкг/г, мозку – 0,4 мкг/г, печінці – 2,6 мкг/г, легенях – 18,2 мкг/г, лімфатичних вузлах – 32,5 мкг/г. В легенях концентрація цього елемента, за умови вдихання пилу, що містить сполуки алюмінію, може досягати 20–60 мкг/г.
Алюміній депонується в кістках, печінці, легенях і в сірій речовині головного мозку. З віком вміст цього елемента в легенях і головному мозку збільшується.
Алюміній виводиться з організму в основному з калом, сечею, потом і видихуваним повітрям.
Біологічна роль. В цілому алюміній відносять до токсичних (імуннотоксичних) елементів. Однак, в організмі він відіграє важливу фізіологічну роль – бере участь у формуванні фосфатних і білкових комплексів; процесах регенерації кісткової, сполучної та епітеліальної тканини; чинить, залежно від концентрації, гальмівну або активуючу дію на травні ферменти; здатний впливати на функцію околощитовидних залоз.
Алюміній входить до складу безлічі біомолекул, утворюючи міцні зв’язки з атомами кисню або азоту.
Алюміній є постійною складовою частиною клітин, де переважно знаходиться у вигляді Al3+. Його присутність в тому чи іншому вигляді виявлено практично у всіх органах людини.
В невеликих кількостях алюміній необхідний для організму, і особливо для кісткової тканини, у разі ж його надлишку цей метал може становити серйозну небезпеку для здоров’я.
У хворих артритом вміст алюмінію в крові підвищується в 5 разів.
Встановлено, що при введенні розчинів солей алюмінію в мозок кроликів і котів у їх нейронах утворюються «вузлики», або клубки, нейрофібрили, подібні тим, які спостерігаються у людини при важкій формі старечого слабоумства – хвороби Альцгеймера. Ці дані були підтверджені і значно доповнені іншими дослідниками. Зокрема, такі структури виникали в цитоплазмі нейронів при культивуванні клітин мишачої нейробластоми в живильному середовищі, що містила підвищену кількість алюмінію. Таким чином, у патогенезі хвороби Альцгеймера суттєва роль належить підвищенню вмісту алюмінію в коркових і підкоркових областях головного мозку.
В літературі є роботи, автори яких рекомендують використовувати різні хімічні речовини для зниження вмісту алюмінію в мозку. Цими речовинами є дезфероксамін і сполуки фтору. Показано, що розподіл алюмінію в організмі змінюється під впливом підвищеного надходження іона фтору. Зокрема, якщо щурам давати фтор протягом 540 днів, то у них зменшується вміст алюмінію в кістках. З позиції географічної патології вкрай важливо, що в тих регіонах США, де вміст фтору у воді високий, число хворих старечим слабоумством значно менше, ніж у регіонах з низьким вмістом фтору. На противагу цьому не виявлено подібних відмінностей у поширеності слабоумства судинної природи.
Синергисти та антагоністи. Алюміній гальмує засвоєння багатьох біоелементів і вітамінів (кальцію, магнію, заліза, вітаміну В6, аскорбінової кислоти) та сірковмісних амінокислот.
Ознаки недостатності. Дані про можливі патогенні ефекти дефіциту алюмінію у людини відсутні. У тварин спостерігається збільшення числа викиднів, зниження продуктивності, затримка росту, порушення координації рухів, слабкість у кінцівках.
При надлишку алюмінію знижується вміст гемоглобіну та еритроцитів у крові. Він пригнічує активність шлункових і слинних ферментів. Надлишок його знижує опірність до інфекцій, викликає анемію, може бути нервовим ядом – паралізує центральну нервову систему і серце, викликає тремтіння голови та судоми.
Не користуйтеся алюмінієвим посудом!
Токсичність алюмінію в значній мірі пов’язана з його антагонізмом щодо кальцію і магнію, фосфору, цинку і міді, а також здатністю впливати на функції околощитовидних залоз, легко утворювати сполуки з білками, накопичуватися в нирках, кістковій та нервовій тканині.
Органами-мішенями при надмірних концентраціях алюмінію в організмі є нирки, центральна нервова система, кістки, легені, кістковий мозок, яєчники, матка та молочні залози.
Основні прояви надлишку алюмінію: енцефалопатії, порушення функцій ЦНС (погіршення пам’яті, труднощі в навчанні, нервозність, схильність до депресії, прогресуюче старече слабоумство); розвиток нейродегенеративних захворювань (хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона); порушення фосфорно-кальцієвого обміну, гіперпаратиреоїдизм, схильність до розвитку остеопорозу, до патологічних переломів, до остеохондрозу, рахіту, остеопатій та інших захворювань опорно-рухового апарату; розвиток фіброзних ущільнень у м’яких тканинах; розвиток алюмінозу («алюмінієві легені») з характерними патологічними змінами в легеневій тканині, сухим або вологим кашлем, рвучими болями в усьому тілі, втратою апетиту, схудненням, іноді розладом травлення, болями в шлунку, змінами складу крові (лімфоцитоз, еозинофілія); зниження активності окремих ферментів; запори; порушення функції нирок (нефропатії, збільшення ризику сечокам’яної хвороби); зниження абсорбції заліза; зниження вмісту еритроцитів та гемоглобіну в крові; гіпохромна мікроцитарна анемія; пригнічення функцій Т– і В–клітин, макрофагів; загострення аутоімунних захворювань; порушення обміну фосфору, магнію, цинку, міді; є дані про мутагенну активність алюмінію.
Необхідний: при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, гострих і хронічних гіперацидних гастритах, при переломах, остеопорозі.
Харчові джерела: чай, плавлені сири, гриби: опеньки.
Рослинні продукти містять у 50–100 разів більше алюмінію, ніж продукти тваринного походження.
Відомо, що при гарячій обробці харчових продуктів або випічці хліба, завдяки використанню алюмінієвого посуду, відбувається забруднення їжі цим металом.
Джерелом надходження алюмінію є також і питна вода, де його вміст становить 2–4 мг/л.