Цезій (Cs)
Для гіпотоніків
Цезій відносно малотоксичний, його біологічна роль в організмі людини до кінця не вивчена, хоча передбачається, що він відіграє роль у збереженні гомеостазу людини, особливо він ефективний при різкому зниженні артеріального тиску (обморок, шокові стани, колапс).
Добова потреба організму людини – не встановлена.
Потрапляючи з їжею, цезій швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту в кров. Цезій рівномірно розподіляється в органах і тканинах, в основному потрапляє в кишечник і знову реабсорбується в його низхідних відділах. Близько 80% цезію, що потрапив в організм, накопичується в м’язах, 8% – в скелеті, решта 12% розподіляються рівномірно по інших органах і тканинах (серце, печінка, вміст у крові – до 2,8 мкг/л). В організмі людини 137Cs розподілений відносно рівномірно і не має значного шкідливого впливу. Виводиться цезій в основному через нирки та кишечник.
Біологічна роль в організмі людини. Відома роль цезію в деяких фізіологічних процесах. Встановлено стимулюючу дію цього елемента на функції кровообігу та ефективність застосування його солей при гіпотонії різного походження. Виходячи з вираженого гіпертензивного та судинозвужувального дії, солі цезію ще в 1888 році вперше були застосовані російським лікарем, який працював у лабораторії І.П. Павлова, – С.С. Боткіним – при порушеннях функції серцево-судинної системи. Він встановив, що хлорид цезію викликає підвищення артеріального тиску на тривалий час, і ця дія пов’язана, головним чином, з посиленням серцево-судинної діяльності та звуженням периферичних судин.
Цезій, посилюючи і пролонгуючи дію ендогенних вазомоторних засобів, має позитивний ефект при гіпотонії різного походження. Солі цезію в оптимальних дозах сприяють швидкому відновленню катастрофічно зниженого артеріального тиску при різних видах шоку та колапсі.
Встановлено адреноміметичну та симпатоміметичну дію солей цезію на центральні та периферичні адренореактивні структури, що особливо яскраво виражено при пригніченні тонусу симпатичного відділу центральної нервової системи та дефіциті катехоламінів. Солям цезію властивий, головним чином, β–адреностимулюючий ефект.
Солі цезію впливають на неспецифічні показники імунобіологічної резистентності – вони викликають значне збільшення титру комплементу, активності лізоциму, фагоцитарної активності лейкоцитів. Існують вказівки на стимулюючу дію солей цезію на функції кровотворних органів. В мікродозах вони викликають стимуляцію еритро– і лейкопоезу (на 20–25%), помітно підвищують резистентність еритроцитів, збільшують вміст гемоглобіну в них.
Хлорид цезію бере участь в газообміні, активуючи діяльність окислювальних ферментів, солі цезію підвищують стійкість організму до гіпоксії.
Синергісти та антагоністи цезію. Синергістом цезію є
рубідій.
Приклади недостатності цезію: зниження апетиту; затримка росту та розвитку.
Цезій необхідний: при шокових станах, обмороку, колапсі, гіпотонії, виразкових захворюваннях, дифтерії.
Харчові джерела цезію: накопичення цезію максимальне в тканинах прісноводних водоростей та арктичних наземних рослин, особливо лишайників. Високий вміст цезію спостерігається в листовому салаті (в коренях) та в грибах опеньках.
В організмі тварин цезій накопичується, головним чином, в м’язах та печінці. Найбільший коефіцієнт накопичення його відзначено у північних оленів та північноамериканських водоплавних птахів.