Максютіна Н.П.


Максютіна Ніна Павлівна
(19.02.1925–17.11.2015). 90 років
 
Текст був написаний безпосередньо Ніною Павлівною і представлений на сторінці без редагування
 
Видатний український фітохімік і фармакогност, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Всесоюзного товариства винахідників і раціоналізаторів (ВТВР) серед жінок, доктор хімічних наук, професор.
Учасник Великої Вітчизняної війни.    

Народилася 19 лютого 1925 року в селі Нікітівка, Нікітівський район, Білгородська область, в селянській родині. Батько Ніни Павлівни та старший брат загинули під час війни, тому їй довелося покладатися лише на власні сили в житті. У 1944 році, закінчивши школу з відзнакою, вона вступила до Харківського фармацевтичного інституту без іспитів, який успішно закінчила в 1948 році.

    Вона розпочала свій творчий шлях у науці в Харківському науково-дослідному хімічно-фармацевтичному інституті (ХНІХФІ), спочатку як лаборант, потім як молодший науковий співробітник у лабораторії фітохімії, а з 1950 року отримала окрему тему для своєї кандидатської дисертації “Хімічні дослідження серцевих глікозидів з рослин родини хрестоцвітих”.

     У 1954 році Н.П. Максютіна була однією з перших серед випускників Харківського фармацевтичного інституту, яка захистила свою кандидатську дисертацію по рослині сиренії вузьколистій (Syrenia angustifolia (Ehrh.) Rchb. (синоніми: Syrenia canaErysimum canum)), отримавши ступінь кандидата фармацевтичних наук. На той час її підвищили до посади старшого наукового співробітника в лабораторії. Саме в лабораторії фітохімії ХНІХФІ в 1950-х роках Н.П. Максютіна оволоділа методами фітохімічних досліджень лікарських рослин, ізоляції та визначення хімічної структури карденолідов, оксикислотних кислот, кумаринів і фурокумаринів, рослинних антиоксидантів, флавоноїдів, поліфенолів та полісахаридів. Це стало можливим завдяки відносно хорошому оснащенню лабораторії фітохімії ХНІХФІ (штат якої був збільшений до 50 осіб) не лише обладнанням та лікарською сировиною, а й аналітичними, фармакологічними, технологічними лабораторіями, а також дослідним заводом для впровадження наукових розробок.

Кожен відділ лабораторії фітохімії готував своїх кандидатів на ступінь кандидата фармацевтичних наук в алкалоїдах, спазмолітичних засобах, серцевих глікозидах та фенольних сполуках на основі рослинних матеріалів та їх впровадження в промислове виробництво.

Н.П. Максютіна обрала фітохімічні, хроматографічні, аналітичні та ресурсні дослідження рослин з чотирьох родин – хрестоцвітих, звіробою, бобових та зонтичних – як основний напрямок своїх досліджень, прагнучи виявити джерела сировини з високим вмістом активних речовин, придатних для промислового виробництва.

Для виконання цієї трудомісткої роботи Н.П. Максютіна розробила новий експрес-хроматографічний метод, який дозволив швидко дослідити понад 700 об’єктів з чотирьох родин та виявити 22 види, перспективні для практичного використання в медичній практиці. Серед найбільш доступних були: 4 сорти пастернаку, три види солодки, два види звіробою та по одному виду рути та астрагала.

У 1966 році Н.П. Максютіна очолила кафедру фармацевтичної хімії Київського інституту удосконалення лікарів (тепер – Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика; НМАПО).

Продовжуючи свої наукові дослідження серцевих та флавоноїдних О-глікозидів, Н.П. Максютіна захистила дисертацію на ступінь доктора хімічних наук у 1972 році на тему “Хімічні дослідження деяких рослинних О-глікозидів та розробка нових лікарських препаратів на їх основі”. У тому ж році їй було присвоєно звання професора за спеціальністю “Фармацевтична хімія та фармакогнозія”.

Протягом більше 30 років Н.П. Максютіна очолювала кафедру фармацевтичної хімії та фармакогнозії Київського інституту удосконалення лікарів, а з відкриттям фармацевтичного факультету Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (НМУ) у 1999 році, вона очолила секцію фармакогнозії та ботаніки кафедри фармації. З 2003 по 2015 рік вона була професором кафедри фармакогнозії та ботаніки НМУ.

У 1982 році Ніна Павлівна стала лауреаткою премії ВОІР серед жінок, а в 2004 році їй було присвоєно звання “Почесний діяч науки і техніки України”.

Як вчений, Н.П. Максютіна: вперше виявила понад 20 раніше невідомих складних глікозидів з двох нових груп – ацетильованих стероїдних тріозидів з синаповою кислотою та карбоксильованих поліфенольних глікозидів, що впливають на їх біологічну активність (робініни з акації, жовтофіолі та жовтушника з природних джерел є більш активними в гіпоуремічних ефектах); внесла значний внесок у розвиток фармацевтичної хімії та фармакогнозії, хімії природних біологічно активних речовин, фармацевтичного аналізу, зокрема, стероїдних та поліфенольних О-глікозидів, полісахаридних детоксикантів, природних вітамінів, флавоноїдних антиоксидантів та модифікованих форм на основі флавоноїдного аглікону кверцетину; аглікон кверцетин вперше отримала Максютіна Н.П. з рутину трави гречки в 1955 році, він виготовлявся на дослідному заводі ХНІХФІ; на основі кверцетину перший лікарський препарат – “Кверцетину таблетки” був впроваджений у практичну фармацію Н.П. Максютіною в 1962 році, потім у 1965 році – на Ташкентському хімічно-фармацевтичному заводі; дві нові лікарські форми – “Гранули кверцетину” та “Корвітин для ін’єкцій” були розроблені Н.П. Максютіною в той час, коли вона працювала в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, у 1987-1989 роках.

Вперше Н.П. Максютіна разом з співавторами виявила імуномодулюючий ефект кверцетину, кемпферолу та гранул кверцетину під час своїх досліджень в Московському науково-дослідному інституті імені Гамалєї.

Абсолютно нова форма кверцетину – “Корвітин для ін’єкцій” – була розроблена Ніною Павлівною разом з співавторами в останні два десятиліття. Цей препарат використовується для лікування гострого інфаркту міокарда, ішемічних захворювань різного походження – в неврології, ендокринології, нефрології та інших. Зараз цей перший у світі кардіопротектор нового покоління виробляється фармацевтичною промисловістю України.

Ніна Павлівна Максютіна внесла значний внесок у розвиток фармакогнозії, фармацевтичної хімії, хімії та фармацевтичного аналізу. Вона приділяла багато уваги розробці лікарських та терапевтично-профілактичних засобів на основі рослинної сировини. Таким чином, на їх основі було розроблено 16 лікарських препаратів та понад 40 терапевтично-профілактичних засобів. Деякі з них виробляються вітчизняними підприємствами та виробниками.

Вперше Н.П. Максютіна запропонувала поліамідний сорбент капрон для препаративної ізоляції поліфенольних сполук з рослинних об’єктів; розробила експрес-хроматографічний метод для аналізу глікозидів, що дозволяє вивчати глікозиди без попередньої ізоляції; новий метод переривчастої багатоступеневої гідролізу глікозидів, що дозволяє ізольовано отримувати продукти часткового гідролізу з різних форм початкових глікозидів і визначати хімічний склад складних глікозидних форм початкових глікозидів на основі їх структури.

Багато хто, як в Україні, так і за кордоном, знайомі з такими лікарськими формами, розробленими Н.П. Максютіною: кверцетин у таблетках і гранулах, “Корвітин для ін’єкцій”, Пастернін, Пастинацин, Бероксан, Плантаглюцид, Фларонін, Фласилін, Гіперозид, Вітапектин, медове желе “Віта”, Фітосорбент, Арктан, Арктолігнан, Софора, Робінія, Тилія, Тиліавіт, Енерговітал, ціла серія “Фітосорбінів–Планта” та багато інших.

Нові лікарські та терапевтично-профілактичні засоби, розроблені Н.П. Максютіною та співавторами, неодноразово експонувалися на міжнародних та всесоюзних виставках і отримали нагороди. Вона представляла вітчизняну фармацевтичну науку на міжнародних, всесоюзних та українських конгресах, форумах, конвенціях, симпозіумах та конференціях на високому рівні.

Н.П. Максютіна є автором понад 360 наукових праць, включаючи 8 монографій, 29 патентів та авторських свідоцтв на винаходи.

Протягом 64 років наукової та педагогічної діяльності вона створила школу фітохіміків та фармацевтів. Під її керівництвом було захищено 5 докторських та 19 кандидатських дисертацій.

Громадська діяльність професора Н.П. Максютіної також була багатогранною. Вона неодноразово обиралася членом правління Всесоюзних та Українських наукових фармацевтичних товариств, проблемних комісій “Фармація” Міністерств охорони здоров’я СРСР та України. Вона була членом редакційної колегії “Фармацевтичного журналу”, а також Спеціалізованої наукової ради для захисту дисертацій при НМАПО імені П.Л. Шупика.

Схожі записи

  • Простий тест для оцінки фізичної підготовки

    Простий тест для оцінки фізичної підготовки (як жартома, так і серйозно)     Цей простий тест допоможе вам самостійно оцінити свій фізичний стан і отримати інформацію про те, що потрібно зробити для його покращення. Якщо ви ствердно відповіли на кілька запитань нижче, можна припустити, що ви не в дуже хорошій формі. Спробуйте обдумати запитання, на які…

  • Фундук (Лісовий Горіх)

    ФУНДУК (= ЛІЩИНА)         Фундук – дуже калорійний продукт. Його насіння (горіхи) характеризуються досить високим вмістом деяких вітамінів, мінеральних елементів, білків, але найголовніше – ненасичених жирних кислот (особливо – олеїнової) та фітостеролів.        Так, фундук багатий біотином (в 100 г – 156,0% добової норми), альфа-токоферолом (відповідно – 116,7%), вітаміном В6 (піридоксином) (32,3%), вітаміном…

  • Теофраст. Причини рослин

    Теофраст. «Причини рослин» (лат. «De causis plantarum»)      Другий ботанічний твір Теофраста – «Причини рослин» (або «Про причини рослин» або, правильніше за змістом, – «Про життєві явища у рослин») – представляє собою обробку того ж фактичного матеріалу, про який йдеться в «Історії рослин», але з іншої точки зору –  за змістом це – теоретична і…

  • Пшоно

    ПШЕНО (ПРОСО)          Пшоно (просо) – джерело деяких вітамінів (особливо – групи В), мінеральних елементів, амінокислот, крохмалю та клітковини.        Так, пшоно багате біотином (в 100 г – 28,6% добової норми), вітаміном В1 (тіаміном) (відповідно – 24,7%), вітаміном РР (нікотиновою кислотою) (23,6%), вітаміном В9 (фолієвою кислотою) (21,3%), вітаміном В6 (піридоксином) (19,0%), пантотеновою кислотою…

  • Літій для рослини: коренева система

             Літій (Li)          Для рослини – коренева система.              Літій позитивно впливає на загальний розвиток рослин (особливо – кореневої системи), покращує транспорт калію, посилює фотохімічну активність хлоропластів у листках (помідори) та синтез нікотину (тютюн), впливає на водно-сольовий обмін, особливо – на метаболічні реакції рослин–галофітів.     Літій…

  • Золото для рослини: тургор

             Золото (= Аурум) (Au)          Для рослини – тургор.              Рослини можуть поглинати золото, що знаходиться в розчинних формах, і при потраплянні до судинної системи коренів рослин легко переноситься до надземної частини і спільно з натрієм, калієм та хлором відповідає за підтримання тургору клітин рослин. Існують…