В організмі людини фтор стимулює імунний захист і кровотворення, підвищує стійкість зубів до карієсу, бере участь у рості скелета, запобігає остеопорозу.
Добова потреба організму людини – від 3 до 5 мг. Безпечне та адекватне споживання фтору у дорослих – від 1,5 до 4 мг.
65% фтору надходить в організм з водою, причому засвоєння фтору саме з води відбувається значно краще, ніж з харчових продуктів.
Вміст фтору в тілі дорослої людини становить близько 2,6 г. Фтор при введенні в організм дуже швидко всмоктується в кишечнику (аналогічно хлоридам). В організмі фтор знаходиться в зв’язаному стані, зазвичай у вигляді важкорозчинних солей з кальцієм, магнієм, залізом. Сполуки фтору входять до складу всіх тканин людського тіла. Особливо багато фтору, 99% від його загальної кількості, припадає на кістки та зубну емаль. З організму фтор виводиться переважно з сечею.
Біологічна роль в організмі людини. Фтор для людини є надзвичайно важливим мікроелементом, оскільки він життєво необхідний для нормального росту та розвитку.
Фтор бере участь в утворенні кісткової тканини та формуванні емалі і дентину зубної тканини. Він має виражений протикарієсний ефект, який пояснюється заміщенням гідроксильної групи гідроксиапатиту емалі на фтор.
Деякі автори наводять дані про те, що фтор також пригнічує кислотоутворюючі бактерії.
Крім того, фтор в організмі стимулює кровотворну систему та імунітет, стимулює репаративні процеси при переломах кісток, а також запобігає розвитку сенільного остеопорозу.
В організмі фтор бере участь у багатьох важливих біохімічних реакціях – активує аденілатциклазу, інгібує ліпази, естерази, лактатдегідрогенази та ін.
Синергісти та антагоністи фтору. Всмоктування фтору в шлунково-кишковому тракті залежить від розчинності його солей та концентрації
кальцію.
Фтор пригнічує метаболізм
йоду і може індукувати зоб.
Магній гальмує засвоєння фтору організмом.
Ознаки недостатності фтору: карієс зубів, остеопороз.
При надмірному надходженні фтору в організм розвивається захворювання, відоме під назвою флюороз. Захворювання виникає при концентрації фтору у воді більше 1 мг/л. Воно проявляється потемнінням емалі зубів, плямистістю зубної емалі.
В районах, де фтору у воді менше 0,5 мг/л, проводять його фторування, при надлишку фтору необхідно дефторування питної води.
Існують дослідження, які стверджують, що фтор підвищує ризик виникнення остеосаркоми. Ці дані поставили перед вченими питання про доцільність фторування води.
Основні прояви надлишку фтору: поява мелоподібних плям на зубах, руйнування зубної емалі, крихкість зубів, остеосклероз (флюороз), остеомаляція, остеопороз, кальциноз сухожиль і зв’язок, утворення кісткових шпор; крововиливи в області ясен, слизових оболонок рота і носа, втрата голосу, сухий задушливий кашель; брадикардія, зниження артеріального тиску; свербіж, подразнення та лущення епідермісу, порушення жирового та вуглеводного обміну.
Фтор необхідний: при карієсі зубів, остеопорозі.
Харчові джерела фтору: значна кількість фтору міститься в рибі (найбільше – у скумбрії, трісці та сомі – до 5–10 мкг/г), баранині, телятині, печінці, деяких горіхах (
волоський горіх). Високий вміст фтору характерний для яєць, молока,
шпинату.
Особливо
багатий на фтор чай, вміст фтору в якому становить 75–100 мг% (під час заварювання чаю в розчин переходить 2/3 від загальної кількості).
Звичайна питна вода містить 1 мг фтору на літр.
А яка роль фтору в житті рослин?