Магній: переможець стресів

    Магній – компонент ферментів, в організмі людини міститься в кістках, зубах, є регулятором роботи нервової системи.
    Магній – макроелемент, від нестачі якого страждає до 90% сучасних людей.

     Добова потреба організму людини – 280–350 мг. Норма споживання для дорослих становить 4 мг/кг, що в середньому для чоловіків дорівнює 350 мг/добу, а для жінок – 280 мг/добу відповідно. Оптимальне співвідношення кальцію і магнію 1:0,5, що забезпечується звичайним підбором харчових продуктів.

    В організмі дорослої людини міститься близько 140 г магнію (0,2% від маси тіла), причому 2/3 від цієї кількості припадає на кісткову тканину. Головне «депо» магнію знаходиться в кістках і м’язах у вигляді фосфатів і бікарбонатів.

    Магній надходить в організм з їжею (зокрема, з кухонною сіллю) і водою. Частина іонізованого магнію відщеплюється від магнієвих солей їжі в шлунку і всмоктується в кров. Основна частина важкорозчинних солей магнію переходить в кишечник і всмоктується тільки після їх з’єднання з жирними кислотами. В шлунково-кишковому тракті абсорбується до 40–45% магнію, що надійшов в організм. Магній абсорбується і в тонкій, і в клубовій кишці. Відсоток абсорбції магнію регулюється його концентрацією в їжі та присутністю компонентів раціону, які інгібують або сприяють його абсорбції. Збільшення споживання кальцію дещо впливає на всмоктування магнію.
    У випадках, коли абсорбція магнію збільшується, спостерігається ріст його рівня в крові шляхом підвищення екскреції з сечею. Збільшення перорального надходження магнію призводить до зменшення абсорбції фосфатів. При різних синдромах мальабсорбції, як правило, зменшується всмоктування магнію в кишечнику.
    Концентрація магнію в крові у людини становить 2,3–4,0 мг%. У крові людини близько 50% магнію знаходиться в зв’язаному стані, а решта – в іонізованому. Комплексні сполуки магнію надходять у печінку, де використовуються для синтезу біологічно активних сполук.

    Нирки відіграють ключову роль у гомеостазі магнію. Виводиться магній з організму в основному з сечею (50–120 мг) і з потом (5–15 мг). Приблизно 75% магнію сироватки фільтрується в ниркових клубочках. Порушення фільтрації зменшує кількість магнію, що надходить у канальці. Серйозне зниження функції клубочків є причиною підвищення концентрації магнію в сироватці крові. Здорова нирка при середньому споживанні магнію повторно абсорбує близько 95% фільтрованої нею кількості.
    Коли споживання магнію значно обмежене у людей з нормальною функцією нирок, виділення магнію стає незначним – менше 0,25 ммоль/добу. Збільшення споживання магнію до норми підвищує сечову екскрецію без зміни рівня магнію сироватки за умови, що функція нирок нормальна, і вводене кількість не перевищує максимальну клубочкову фільтрацію.

    Біологічна роль в організмі людини. Фізіологічна функція магнію обумовлена його участю як кофактора в ряді найважливіших ферментативних процесів. Магній є структурним компонентом значної кількості (близько 300) ферментів, зокрема АТФ–залежних ферментів. Цим визначається системний вплив магнію на енергетичні процеси у всіх органах і тканинах, перш за все, активно енергоспоживаючих (серце, нервова система, працюючі м’язи). З цим пов’язаний широкий спектр фармакологічної активності магнію.
    Магній бере участь у синтезі білка, нормалізує функції нирок і жовчовивідних шляхів, позитивно впливає на роботу серцево-судинної і нервової системи. Бере участь у перетворенні креатинфосфату в АТФ, магній контролює енергетику організму.
    Магній має кардіопротекторну дію, благотворно впливаючи на серце при порушеннях ритму, ішемічній хворобі серця, в тому числі – при інфаркті міокарда, покращуючи кисневе забезпечення міокарда, обмежуючи зону ушкодження. Одночасно магній проявляє судинорозширювальну дію і сприяє зниженню артеріального тиску.
    Магній є антистресовим макроелементом, виробляє нормалізуючу дію на стан нервової системи і її вищих відділів (особливо в поєднанні з вітаміном В₆) при нервовому напруженні, депресіях, неврозах.
    При цукровому діабеті магній запобігає судинним ускладненням і в поєднанні з цинком, хромом, селеном покращує функцію бета-клітин підшлункової залози. При захворюваннях органів дихання сприяє розширенню бронхів і зняттю бронхоспазму. В обох випадках магній є важливим фактором терапії (в поєднанні з основними засобами).
    Магній позитивно впливає на стан репродуктивної системи. У вагітних жінок магній запобігає недостатності розвитку плода (разом з фолієвою і пантотеновою кислотами), розвитку гестозів, передчасним пологам і викидням. Під час менопаузи у жінок забезпечує зниження негативних проявів цього стану.
    Обеднення крові магнієм відзначається при рахіті. Є підстави припускати, що в вигляді магнієвих солей цей елемент сприяє зникненню передракових станів шкіри і слизових оболонок, запобігає розвитку злоякісних новоутворень.

    Синергісти та антагоністи магнію. Магній в організмі знаходиться переважно всередині клітин, де утворює сполуки з білками та нуклеїновими кислотами, що містять зв’язки Mg–N та Mg–O.
    Схожість фізико-хімічних характеристик іонів берилію (Be²⁺) та Mg²⁺ обумовлює їх взаємозамінність у таких сполуках. Це пояснює, зокрема, інгібування магнійзалежних ферментів при потраплянні в організм берилію. Таким чином, берилій є антагоністом магнію.
    Всмоктування магнію може порушуватися при надмірному надходженні в організм марганцю, кобальту, свинцю, нікелю, кадмію.
    Надмірне споживання кальцію, фосфатів, жирів (до 70 г на день), алкоголю, кави (більше 2 чашок на день), антибіотиків, медикаментів для лікування пухлин може перешкоджати засвоєнню магнію організмом.
    У свою чергу вітаміни B₁, B₆, C, D, E, калій, фосфор (що надходять в оптимальних кількостях), білки, естрогени сприяють підвищенню рівня магнію в організмі.
    Всмоктування магнію порушується при одночасному надмірному надходженні з їжею жирів і кальцію, оскільки для всмоктування з кишечника цих речовин потрібні жовчні кислоти. Алкоголь, куріння, діабет, стреси також знижують рівень магнію.

    Признаки недостатності магнію: погіршення передачі нервових і м’язових імпульсів, що викликає дратівливість і нервозність, підвищену збудливість, спазми і судоми, дезорієнтацію у часі та просторі, безсоння, мігрень, хронічну втому, порушення травлення, часте серцебиття, напади, спалахи гніву або роздратування.
    Першою ознакою недостатності магнію є підсмикування і судоми, особливо литкових м’язів.
    Недостатність магнію лежить в основі багатьох серцево-судинних захворювань. На фоні постійного дефіциту магнію підвищується ризик виникнення атеросклерозу артерій серця, серцевих нападів та змін ритму серця. Він може бути головною причиною летальної серцевої аритмії, гіпертензії, раптової зупинки серця, а також астми, хронічного больового синдрому, депресії, безсоння, синдрому роздратованої товстої кишки та легкових захворювань. У деяких випадках розвивається артрит і остеопороз.

    Підвищення рівня магнію (гіпермагніємія) в крові може відбуватися при прийомі антацидів або проносних засобів, що містять магній, у хворих з хронічною нирковою недостатністю. Оскільки 20% або більше кількості Mg²⁺ з різних солей можуть абсорбуватися, то погіршення ниркової фільтрації може призвести до суттєвого підвищення концентрації магнію в сироватці.
    При гострій нирковій недостатності з олігурією, особливо в поєднанні з метаболічним ацидозом, можлива гіпермагніємія. Інфузія кальцію, проведена в цьому випадку, може протидіяти токсичності магнію.
    Збільшення концентрації магнію може спостерігатися також при гіперфункції паращитовидних залоз, щитовидної залози, нефрокальцинозі, артриті, псоріазі, дислексії (розладах з порушенням розуміння прочитаного тексту у дітей).
    При парентеральному введенні сульфату магнію можуть спостерігатися симптоми інтоксикації у вигляді загального пригнічення, млявості та сонливості. Використання розчину сірчанокислого магнію при вагітності в 4 рази підвищує ризик розвитку ДЦП у новонароджених.
    Наркоз настає при концентраціях магнію в крові близько 15–18 мг%.

    Магній необхідний: при гіпертонічній хворобі, симптоматичній гіпертензії, атеросклерозі, патології печінки та жовчних шляхів, депресії, запамороченнях, м’язовій слабкості та судомних скороченнях, при псоріазі, склеродермії, червоному вовчаку, передменструальному синдромі, для підтримання в організмі нормального pH балансу, запобігання кальцинозу м’яких тканин. Він забезпечує захист ендотелію артерій від стресу, викликаного раптовими перепадами артеріального тиску, необхідний для утворення кісткової тканини, вуглеводного та мінерального обміну, для розчинення ниркових каменів, утворених з оксалатів і фосфатів.
    Магній підвищує ефективність дії вітаміну В₆ (піридоксину), важливого для профілактики розвитку атеросклерозу.

    Продуктові джерела магнію: пшеничні висівки, цільні зерна, гречана і перлова крупа, кукурудза, вівсянка, пшоно, пшениця м’яка, пшениця тверда, рис нешліфований, рис дикий, жито, ячмінь; бобові рослини: боби, горох, соя, квасоля, сочевиця; горіхи та насіння: арахіс, кеш’ю, кунжут, мак, макадамія, мигдаль, горіх бразильський, горіх волоський, горіх кедровий, насіння соняшника, насіння гарбуза, фісташки, ліщини; молочні продукти, риба та інші морепродукти, ламінарія (морська капуста); м’ясо; дріжджі; фрукти: абрикоси, авокадо, банани, хурма, шовковиця; сухофрукти: родзинки, інжир сушений, курага, фініки, чорнослив; овочі: імбир, хрін; зелені культури: базилік, коріандр (кінза), цибуля зелена, зелень петрушки, рукола, салат, зелень селери, кріп, зелень часнику, щавель.
    Більше всього магнію міститься в пшеничних висівках і проростках злаків (520 і 270 мг на 100 г відповідно).
    Багаті магнієм фрукти, де іони кальцію і магнію з’єднані з пектиновими кислотами, забезпечують збалансоване надходження цих елементів в організм.

    А яке значення магнію для рослин?