«Наука без практики мертва, а практика без науки – сліпа та небезпечна»
Валяшко Микола Овксентійович
(20 березня 1871 – 25 січня 1955). 84 роки
Микола Валяшко – знакова постать, хто фактично перетворив українську фармацію з ремісничого «травництва» на фундаментальну академічну науку. Перший ректор Харківського фармацевтичного інституту, він став містком між класичною фармакогнозією та фармацевтичною хімією.
Ключові етапи біографії
Походження: Народився 1 квітня 1871 року в Куп’янську в родині провізора. Пройшов шлях від учня в аптеці батька до вченого зі світовим ім’ям. Освіта: Харківський університет (фармацевтичні курси та природниче відділення). Стажування у провідних лабораторіях Німеччини (лабораторії Нернста та Абдергальдена), що дозволило йому привезти в Україну найсучасніші методи аналізу. Державотворення: У 1921 році виступив ініціатором створення першого в Україні та одного з перших у Європі спеціалізованих вищих навчальних закладів – Харківського фармацевтичного інституту (нині НФаУ).
Науковий внесок – Революція у фармакогнозії
Головною науковою заслугою М.О. Валяшка є впровадження фізико-хімічних методів у дослідження лікарської рослинної сировини. В епоху, коли будову молекул визначали переважно шляхом складних хімічних перетворень, Валяшко довів ефективність абсорбційної спектроскопії в ультрафіолетовій області. Микола Валяшко першим у світі застосував метод ультрафіолетової спектроскопії для встановлення структури органічних сполук рослинного походження. Встановив залежність між спектрами поглинання та хімічною будовою похідних бензолу, що дозволило ідентифікувати компоненти ефірних олій та інших рослинних екстрактів з безпрецедентною на той час точністю. Основні об’єкти досліджень: –Флавоноїди (рутин та кверцетин): У магістерській роботі 1904 року довів структуру глікозиду рутину, виділеного з Ruta graveolens. –Серцеві глікозиди: Дослідив хімізм горицвіту весняного (Adonis vernalis). –Антраглікозиди: Вивчав активні компоненти крушини ламкої (Frangula alnus). –Ефірні олії: Аналізував склад української ефіроолійної сировини, заклавши стандарти для майбутніх фармакопей.
Педагогічна та державна діяльність
Микола Валяшко сформував «харківську школу» фармацевтів, в основі якої лежить принцип нерозривності вивчення лікарської сировини та її молекулярної структури.
Під його керівництвом було розроблено стандарти перших Державних фармакопей, а Харків перетворився на головний центр фармацевтичної думки Східної Європи.
Декілька цитат М.О. Валяшка, які підкреслюють його роль як реформатора, що перевів фармацію з ремісництва у ранг фундаментальної науки, та відображають його ставлення до обов’язку науковця перед суспільством та майбутнім
«Фармація – це не лише мистецтво змішування ліків, це передусім точна хімічна наука, що вимагає суворого аналітичного мислення та бездоганної точності виконання».
«Справжній провізор має бачити за кожною молекулою – життя людини, а за кожним дослідженням – поступ національної науки».
«Університетські стіни дають лише фундамент, але справжню будівлю своїх знань фармацевт зводить протягом усього життя самостійною працею».
Бібліографічне посилання: Валяшко М. О. До історії кафедри фармації та фармакогнозії Харківського університету. Харків, 1928. / Фармацевтична енциклопедія / Голова ред. ради В. П. Черних. – К.: «МОРІОН», 2016.
Залізо (= Ферум) (Fe) Для рослини – ліки від хлорозу. В рослинних організмах залізо входить до складу активних центрів окислювально-відновлювальних ферментів каталази та пероксидази, бере участь у синтезі хлорофілу, процесах дихання, фіксації азоту, реакціях обміну речовин. Залізо є основною частиною речовин, необхідних для фотосинтезу…
Калій (K) Для рослини – стабілізатор водного режиму. Калій, разом з азотом і фосфором, є одним з трьох елементів, вкрай необхідних для життя та розвитку рослин. Тільки при достатньому калійному живленні оптимізуються основні функції рослинного організму. Калію в рослинах міститься в середньому 0,3% за…
Вольфрам (W) Проти подагри Роль вольфраму в організмі людини не повністю зрозуміла. За своїми властивостями вольфрам нагадує молібден; однак, на відміну від молібдену, вольфрам не є життєво важливим елементом. Добова потреба у вольфрамі в організмі людини не була вивчена. В середньому, близько 0.001–0.015 мг…
КІВІ Плоди ківі – багате джерело вітаміну С (аскорбінової кислоти) (в 100 г – 195% добової норми), містять досить багато вітаміну К (відповідно – 33,6%) і (у порівнянні з іншими фруктами) вітаміну Е (9,7%); макро- і мікроелементів: бору (142,9), кремнію (57%), рубідію (44%), стронцію (15,1%), молібдену (14,3%), міді (13%), калію (12%), кобальту…
Статті 125. Konovalova, O., & Bilan, O. (2026). Current issues in the modernisation of the higher education standard for speciality 226 «Pharmacy, Industrial Pharmacy» in the context of digitalisation and martial law: Harmonisation with the FIP Global Competency Framework v.2 (2023). Grail of Science, (69), 1405–1416. https://doi.org/10.36074/grail-of-science.29.05.2026.164 124. Konovalova, O. Yu., Ponomarenko, O. V., Andreeva,…
Основні відомості щодо хімічного складу Лисички багаті вітамінами: вітаміном D (в 100 г – 106,0% від добової норми), піридоксином (відповідно – 45,0%), аскорбіновою кислотою (37,8%), нікотиновою кислотою (28,3%), фолієвою кислотою (24,2%), пантотеновою кислотою (21,5%), рибофлавіном (19,4%), бета-каротином (17,0%), а також деякими мінеральними елементами: хромом (48,0%), кобальтом (41,3%), міддю (35,9%), марганцем (17,7%), калієм (17,6%), нікелем (17,2%),…