Лисичка справжня (Cantharellus cibarius)



Розповсюдження та екологія: Лисичка справжня – мікоризний гриб, який найчастіше утворює симбіоз із сосною, ялиною або дубом. Лисички зазвичай ростуть великими групами у моховитих лісах. В Україні вони масово зустрічаються на Поліссі та в Карпатах. Унікальною рисою є те, що лисички практично ніколи не уражаються личинками комах («черв’яками»). Це пояснюється вмістом особливого полісахариду – хітинманнози, яка є природним інсектицидом і антигельмінтиком.
Можливості вирощування: Через складний мікоризний зв’язок із деревами, лисички практично не піддаються штучному промисловому культивуванню. Основним джерелом сировини залишається дикорослий збір у екологічно чистих регіонах.
Основні відомості щодо хімічного складу
Лисички виділяються за вмістом фітостеролів: в 100 г – 58,2% добової норми, основним фітостеролом є ергостерол (відповідно – 75,0%), який впливає на ферменти печінки, сприяє її очищенню та нормалізує роботу.
Вміст суми пуринових основ в 100 г становить 10% добової норми.
Вміст щавлевої кислоти в лисичках невеликий: в 100 г – 2,8% добової норми (11 мг, з яких 5,5 мг становлять розчинні у воді оксалати і 5,5 мг – нерозчинні).
Але найцікавіший факт, що стосується лисичок, був встановлений в 2012 р., коли корейськими вченими Seong Su Hong, Ji Hae Lee, Wonsik Jeong, Nahyun Kim, Hui Zi Jin, Bang Yeon Hwang, Hak-Ju Lee, Sung-Joon Lee, Dae Sik Jang, Dongho Lee (повне посилання див. Ваше здорове харчування) з плодових тіл лисичок були виділені ацетиленові жирні кислоти – (10E,14Z)-9-оксооктадека-10,14-дієн-12-інова кислота та (10E,14Z)-9-гідроксиоктадека-10,14-дієн-12-інова кислота, – які є лігандами рецепторів, активованих проліфераторами пероксисом гамма (peroxisome proliferator-activated receptor gamma – PPAR-g) клітинного ядра. PPAR-g регулює експресію ряду генів, в тому числі – що беруть участь у диференціації жирових клітин (адипоцитів), жировому та вуглеводному обміні. Активація PPAR-g регулює експресію гена, що кодує рівень “гормону голоду” лептину. Тому ацетиленові жирні кислоти лисичок потенційно можуть надавати позитивний вплив при цукровому діабеті та, простими словами, сприяти “спалюванню жирів” в організмі людини.
⚠️ Увага, отруйні двійники!
Головний двійник: Лисичка несправжня (Hygrophoropsis aurantiaca).

Зміна кольору: Справжня лисичка має спокійний яєчно-жовтий колір. Несправжня – яскраво-оранжева або червонувато-оранжева.
Пластинки: У справжньої лисички це товсті складки, що зрослися з ніжкою. У несправжньої – це справжні тонкі, часті пластинки, які чітко відділяються від ніжки.
Форма країв: У справжньої лисички краї шапинки завжди хвилясті, рвані, неправильної форми. У несправжньої – краї рівні та заокруглені.
|
Отруйний двійник |
Тип токсину / Синдром |
Перша допомога та антидот |
|---|---|---|
|
Лисичка несправжня (Hygrophoropsis aurantiaca) |
Містить слаботоксичні речовини, викликає гастроентерит
|
Специфічних антидотів немає, терапія симптоматична. Рясне пиття (регідратація), сорбенти. Симптоматична терапія. |
Якщо ви сумніваєтесь у грибі хоча би на 1% – не кладіть його до кошика!
ЛИСИЧКА СПРАВЖНЯ
Вода в 100 г: 88,5 г
Зола з 100 г: 1,0 г
Чайна склянка: 250,0 г лисичок
Гранована склянка: 200,0 г лисичок
Чайна ложка: 7,0 г лисичок
Столова ложка: 20,0 г лисичок