Парацельс (Теофраст фон Гогенгейм)
“Сила розуму – єдина межа“
“Все є отрута і все є ліки;
те й інше визначає доза”
“Теорія лікаря – це досвід. Ніхто не стає лікарем без експериментів та практики”
(10 листопада 1493 – 28 вересня 1541). 48 років
Народився в швейцарському містечку Айнзидельн 10 листопада 1493 року в сім’ї лікаря, що походив з давнього, але обіднілого дворянського роду, і медсестри, яка працювала в абатстві.
Побачивши свого нащадка, мати прийшла в жах: він був горбатий, з величезною головою і крихітним тільцем. Немовля з’явилося на світ в годину, коли сонце стояло в знаку Скорпіона, а значить, йому за гороскопом було призначено стати лікарем або алхіміком. Тому й ім’я йому було вибрано відповідне – Теофраст на честь знаменитого учня Аристотеля лікаря Теофраста.
Лекції він читав німецькою мовою, а не латинською, що тоді було нечуваною зухвалістю, виступив рішучим новатором і запеклим противником попередньої медицини, в ознаменування чого навіть спалив публічно твори Галена та Авіценни.
Його лекції привертали безліч слухачів і принесли гучну славу, але в той же час його різкі та грубі виходи створили йому багато ворогів серед лікарів та аптекарів. Тому через півтора року викладання йому довелося покинути Базель і знову почати колишнє бродяжницьке життя.
Кілька років Парацельс мандрував по Ельзасу, Німеччині та Швейцарії, відвідав навіть полудике тоді Пруссію, Польщу та Литву, і нарешті, оселився в Зальцбурзі, де знайшов могутнього покровителя в особі архієпископа та пфальцграфа рейнського.
Характер Парацельса об’єднав у собі оригінальну суміш благородства та зухвалості, світлого розуму та грубого забобону. Про нього говорили, що він міг вирощувати в ретортах дорогоцінні камені та перли, робити золото та еліксир молодості, подорожувати по повітрю на літаючому коні. Розповідали, що в рукояті його меча був укладений підвладний йому злий дух. Почитателі називали Парацельса «учителем, якого Бог поставив в невидимій школі, влаштованій на небесах», недруги – «чудовиськовим чаклуном, забобонним богохульником, огидним обманщиком, п’яницею та монстром». Сам же він величав себе «святим доктором».
Парацельс став засновником спагірії – особливого напряму хіміко-фармацевтичної практики, що полягав у мистецтві «розділяти та поєднувати» природні субстанції. На відміну від традиційного травництва, спагірія передбачала глибоку переробку рослинної сировини через ферментацію, спалювання та дистиляцію. Метою цього процесу було виділення «квінтесенції» – найбільш активної діючої речовини, очищеної від баластних домішок. Такий підхід заклав фундаментальні засади сучасної екстракційної технології та фітопрепарування.
«Читання ще нікого не зробило лікарем. Медицина є мистецтвом, і вона вимагає практики. Починаючи вивчати моє мистецтво, я уявив, що в світі немає жодного Учителя, здатного навчити мене йому, і що я повинен осягати його сам. Книга, яку я вивчав, була книгою природи, написаною рукою Господа».
Сам же Парацельс написав 230 книг з філософії, 40 книг з медицини, 12 – про політику, 7 – з математики та астрономії і 66 – присвячених таємним мистецтвам. 28 вересня 1541 року Парацельс зустрів свій кінець у Зальцбурзі. Обставини його смерті досі не ясні, але найостанніші дослідження підтверджують версію його сучасників, згідно з якою Парацельс під час званої вечері зазнав зрадницького нападу бандитів, найнятих кимось з лікарів – його ворогів, – і в результаті падіння на камінь проломив череп, що через кілька днів і призвело до смерті.
«Смерть не що інше, як просто закінчення денного праці, зникнення повітря, вивітрювання бальзаму, гасіння світла», – писав він незадовго до кончини. З усією належною пишнотою тіло доктора було передано землі на зальцбурзькому кладовищі Святого Себастьяна.
Німецький лікар С.Т. фон Земмеринг обстежив череп Парацельса, який завдяки його незвичайній будові неможливо сплутати ні з яким іншим, і помітив тріщину, що проходить через скроневу кістку (череп часто торкалися, і з плином часу вона збільшилася і стала добре помітною). Він впевнений, що така тріщина могла виникнути лише за життя Парацельса, оскільки кістки твердого, але старого і висохлого черепа не можна було б розділити подібним чином.
Після смерті Парацельса його книги почали виходити величезними тиражами. У 1941 році на батьківщині доктора в Айнзидельні було засновано Швейцарське товариство Парацельса, в створенні якого взяв участь і Карл Густав Юнг. А в Виллахе досі вищою нагородою для вченого вважається «Кільце Парацельса».
Теофраст фон Гогенгейм є основоположником ятрохімії – попередниці сучасної фармацевтичної хімії.
«Хімія, – говорив Парацельс, – один з стовпів, на які повинна спиратися лікарська наука. Завдання хімії зовсім не в тому, щоб робити золото та срібло, а в тому, щоб готувати ліки».
Уявлення Парацельса про діючі «початки», що містяться в рослинах, сприяли в майбутньому (XVII–XVIII століття) розгортанню досліджень з вивчення хімічного складу лікарських рослин. Цим була відкрита нова сторінка в фармакогнозії – сторінка фітохімії.
В епоху Парацельса популярним було вчення про сигнатури, сутність якого полягала в призначенні рослини для лікувальних цілей за особливостями їх зовнішніх ознак (від лат. signa naturae – знаки природи). На основі цих уявлень від жовтяниці застосовувалися рослини з яскраво-жовтими квітками (наприклад, безсмертник), колюче рослина чертополох використовувалося від кольок у шлунку та для відлякування «нечистої сили», схожість коренів женьшеню та мандрагори з фігурою людини дало підставу розглядати їх як панацею від усіх хвороб.
Улюбленою лікарською рослиною Парацельса був звіробій звичайний, який використовувався проти привидів і духів, ворожих людині, при лікуванні колотих ран. «Прожилки на його листях суть сигнатури. Якщо вони проколоті, це означає, що рослина це відганяє всіх привидів навколо людини… Звіробій є майже унікальним засобом», – писав Парацельс.
Незважаючи на хибні передумови та містичні уявлення, сигнатуристи сприяли накопиченню морфолого-систематичних відомостей, що в майбутньому зіграло немалу роль для розвитку систематики рослин і діагностичних розділів у фармакогнозії.
З листів Є.І. Реріх: «Людина, знаючи характеристику (т.е. форму, запах, вигляд) рослини, могла застосовувати його для лікувальних та інших цілей без необхідності «експериментів всліпу і випадкових відкриттів». Те ж саме стосується і мінерального, і тваринного царства. Це є наука «Відповідностей». І оскільки вся природа побудована за певним планом, то дослідник, що має відкриті очі, усмотрить у всьому ці «відповідності». Парацельс знав цю науку. Його чудеса були результатом застосування цих принципів».
Найбільш відома фраза Парацельса: «Все є отрута, і нічого не позбавлене отруйності; одна лише доза робить отруту непомітною» (в популярному викладі: «Все є отрута і все є ліки; те й інше визначає доза»).
Ще один афоризм Парацельса: «Те, що в одному столітті вважають містикою, в іншому стає науковим знанням».