Срібло (= Аргентум) (Ag)
Проти 650 видів бактерій!
Срібло в організмі людини має виражену бактерицидну, антисептичну, протизапальну, в’яжучу дію. Однак на сьогодні срібло не відносять до життєво важливих для організму людини ультрамікроелементів.
Добова потреба організму людини точно не встановлена, середньодобове надходження в організм срібла становить близько 7 мкг.
Біодоступність срібла, яку визначають за величиною всмоктування з шлунково-кишкового тракту, дорівнює 5%.
Можлива резорбція срібла через шкіру та слизові оболонки. Срібло в незначних кількостях міститься у всіх органах і тканинах; середнє вміст цього елемента в тілі ссавців досягає 20 мкг на 100 г сухої маси. Найбільш багаті сріблом мозок, легені, печінка, еритроцити, пігментна оболонка ока та гіпофіз. Виводиться срібло з організму переважно через кишечник.
Біологічна роль в організмі людини. В організмі людини срібло утворює комплекси з білками плазми крові (глобулінами, альбуміном, фібриногеном, гемоглобіном тощо), блокує сульфгідрильні групи (HS–) ферментів, гальмуючи їх активність, пригнічує тканинне дихання.
Під впливом срібла міозин – основний білок м’язової тканини людини – втрачає здатність розщеплювати АТФ.
Передбачається, що срібло відіграє важливу роль у забезпеченні процесів, пов’язаних з вищою нервовою діяльністю та функціями периферичної нервової системи людини.
Срібло має виражену бактерицидну, антисептичну, протизапальну, в’яжучу дію. Срібло – природний бактерицидний метал, ефективний проти 650 видів бактерій, які не набувають до нього стійкості (на відміну від практично всіх антибіотиків), а також проти багатьох найпростіших (жгутикові, війчасті) і ряду вірусів. Передбачається, що срібло пригнічує ферменти, які контролюють енергетичний обмін інфектантів. Встановлено, що лейкоцити можуть фагоцитувати срібло і доставляти його до осередків запалення.
При тривалому контакті зі сріблом у виробничих умовах срібло може накопичуватися в печінці, нирках, шкірі та слизових оболонках.
Синергісти та антагоністи срібла. Срібло – антагоніст
міді (викликає пригнічення Cu–залежних ферментів).
Ознаки недостатності срібла. Причини та основні прояви дефіциту срібла в організмі вивчені недостатньо. Є дані, що при зниженні концентрації срібла в організмі спостерігається погіршення самопочуття, з’являються головні болі, швидка втомлюваність, зниження імунітету, порушується робота серцево-судинної системи, розширюються вени та артерії, підвищується концентрація холестерину в крові.
Основні прояви надлишку срібла: ознаки ураження центральної нервової системи; порушення зору внаслідок відкладення срібла в сітківці ока, зниження артеріального тиску, бурий або сірий відтінок шкіри та слизових оболонок (аргироз), болі в правому підребер’ї, збільшення печінки; гастрити, нудота, блювання, діарея; аргірія – утворення відкладень срібла в шкірі (при хронічному впливі).
Пити воду з іонами срібла не варто. Срібло, як і золото, – клітинний яд, ксенобіотик. Іони срібла заміщають іони мікроелементів у ферментах, наприклад іон кобальту, відповідальні за метаболізм і розмноження. Це призводить до порушення функції клітини та її загибелі. Постійне вживання срібла навіть у малих дозах може викликати хронічне захворювання, пов’язане з підвищеним вмістом срібла в організмі – аргірію (аргентоз).
За даними ВООЗ, безпечною для людини є сумарна накопичена доза, яку людина може отримати за все життя (близько 70 років), рівна 10 г срібла, разова токсична доза – 60 мг, летальна – 1,3–6,2 г.
Срібло необхідно: при ерозіях, виразках, надмірній грануляції, тріщинах, гострому кон’юнктивіті, трахомі, хронічному гіперпластичному ларингіті, при запаленнях сечовипускального каналу та сечового міхура (як антисептик), при нервових захворюваннях (невралгії та епілепсії).