Калій: регулятор серцевих скорочень

         Калій (К)

         Для людини – формула здоров’я: калій для м’яких тканин, кальцій для твердих.
        
       В організмі людини калій бере участь у внутрішньоклітинному обміні, регуляції серцевих скорочень і водно–електролітного балансу, є важливим регулятором обміну речовин і осмотичного тиску, бере участь у діяльності нервової системи. Саме завдяки калію відбувається передача нервового імпульсу від нейрона до нейрона.

В організмі підтримується постійний рівень калію, добова потреба в ньому – 2–5 г.

      В США рекомендована мінімальна величина добового споживання калію встановлена в кількості не менше 2000 мг для осіб 18–річного віку. Для людей старшого віку до цієї величини додають кількість прожитих років (наприклад, для людей у віці 50 років цей показник дорівнює 2000 + 50 = 2050 мг).
Щоденне рекомендоване надходження калію для спортсменів і людей, зайнятих важкою працею, – 2,5–5 г.

Біодоступність калію організмом становить 90–95%.

    Солі калію легко всмоктуються і швидко виводяться з організму з сечею, потом і через шлунково-кишковий тракт.
Загальний вміст калію в організмі – від 160 до 250 г (близько 0,23% від загальної маси тіла). В плазмі крові калію міститься 15–20 мг%, в еритроцитах – 450–480 мг%. Калій є основним внутрішньоклітинним катіоном. Його концентрація в клітинах у 30 разів вища, ніж поза клітинами. Виводиться калій в основному нирками, що пов’язано з його сечогінною дією.
    Біологічна роль в організмі людини. Калій – один з найважливіших електролітів в організмі. Як і натрій, він має велике значення в утворенні буферних систем, які запобігають змінам реакції внутрішнього середовища і забезпечують її постійність. Калій разом з натрієм регулює вміст води всередині клітин. Забезпечує підтримку електричного потенціалу в нервах і на поверхні клітинних мембран, чим регулюється скорочення м’язів. Калій бере участь у механізмі накопичення глікогену – основного джерела енергії в клітині. Калій активує роботу ряду ферментів.
Порушення калій–натрієвого балансу призводить до порушення водного обміну, зневоднення, ослаблення мускулатури.
Вважається, що калій має захисну дію проти небажаного впливу надлишку натрію, а також нормалізує артеріальний тиск. З цієї причини в деяких країнах запропоновано випускати кухонну сіль з додаванням хлориду калію. Однак і надлишок калію відносно натрію може викликати порушення роботи серцево–судинної системи.
Головною біологічною функцією калію є формування трансмембранного потенціалу і розповсюдження зміни потенціалу по клітинній мембрані шляхом обміну з іонами натрію за градієнтом концентрації. Разом з натрієм і хлором калій є постійним складовим елементом усіх клітин і тканин. В організмі ці елементи містяться в певному співвідношенні і забезпечують постійність внутрішнього середовища. У вигляді катіона К+ калій бере участь у підтриманні гомеостазу (йонне рівновагу, осмотичний тиск у рідинах організму). Хлориди калію і натрію, будучи сильними електролітами, беруть участь у генерації і проведенні електричних імпульсів у нервовій і м’язовій тканинах. Таким чином, калій бере участь у підтриманні електричної активності мозку, функціонуванні нервової тканини, скороченні скелетних і серцевої м’язів. Калій регулює активність таких найважливіших ферментів, як К+–АТФ–аза, ацетилхіназа, піруватфосфокіназа.
Терапевтичне значення калію пов’язане з його подразнюючою дією на слизові оболонки, з підвищенням тонусу гладких м’язів (кишечник, матка), через що його сполуки використовуються як проносні засоби. Калій викликає розширення судин внутрішніх органів і звуження периферичних судин, що сприяє посиленню сечовиділення. Він уповільнює ритм серцевих скорочень і, діючи аналогічно блукаючому нерву, бере участь у регулюванні діяльності серця.
    Основні функції калію в організмі: підтримання постійства складу клітинної і міжклітинної рідини, підтримання кислотно–лужної рівноваги, забезпечення міжклітинних контактів, забезпечення біоелектричної активності клітин, підтримання нервово–м’язової збудливості і провідності, участь у нервовій регуляції серцевих скорочень, підтримання водно–сольового балансу, осмотичного тиску, роль каталізатора при обміні вуглеводів і білків; підтримання нормального рівня артеріального тиску, участь у забезпеченні функції нирок.

Карбонат калію широко використовував для лікування багатьох захворювань ще засновник гомеопатії Х.Ф.С. Ганеман (1755-1843). Сучасні гомеопати вважають за потрібне застосовувати цю сіль при захворюваннях серцево–судинної системи, дихальних шляхів (ларинготрахеїти, бронхіти з нападами сильного кашлю вранці, застійна бронхопневмонія з сильним кашлем і погано відходячою мокротою). Лікуються цим препаратом захворювання шлунково-кишкового тракту (гастрити з кислотою відрижкою, відразою до їжі, нудотою, бажанням солодкого, тиском і болями в епігастральній області), а також запори, метеоризм і геморой з шишками, кровоточиві захворювання м’язів і суглобів – при болях у руках, починаючи з плеча і закінчуючи пальцями, в тазостегнових і колінних суглобах, підошвах.

    Синергісти і антагоністи калію. Синергістом калію є магній.
Надмірне споживання кави, цукру, алкоголю; препарати кортизону, проносні засоби, колхіцин, а також стреси перешкоджають абсорбції калію, тоді як вітамін В6, натрій, неоміцин сприяють цьому процесу.
Деякі сечогінні засоби, фенолфталеїн посилюють виведення калію нирками.
Натрій, цезій, рубідий, таллій мають антагоністичні властивості щодо калію і можуть витісняти його з тканин.
При дефіциті в їжі натрію і калію збільшується вміст в організмі літію.
     Недостаток калію призводить до порушення діяльності серцево–судинної системи, може викликати м’язову слабкість. Тривала калійна недостатність може викликати зупинку серця.
Признаки недостатності калію: підвищена сухість шкіри, вугри, часті простудні захворювання, погіршення розумової діяльності, нервозність, безсоння, знижена рефлекторна функція, депресія, запори, діарея, набряки, нестерпна спрага, непереносимість глюкози, уповільнення росту, підвищення рівня холестерину, знижений артеріальний тиск, м’язова втома і слабкість, нудота і блювання, періодичні головні болі.
     Великі дози калію викликають параліч серця.  Надмірне надходження іонів К+ викликає перевантаження відповідних систем гомеостазу і порушення метаболічних процесів. В епітелії шлунково-кишкового тракту і ниркових канальців розвивається запалення, що часто призводить до некрозу тканини.
Постійний надлишок калію і натрію викликає певне підвищення рівня інсуліну в крові. Відзначаються й інші гормональні порушення.
    Накопичення калію в крові, гіперкаліємія (при концентрації понад 0,06%) призводить до важких отруєнь, що супроводжуються паралічем скелетних м’язів; при концентрації калію в крові, що перевищує 0,1%, настає смерть. Тривале постійне вживання калійних лікарських препаратів може викликати ослаблення скорочувальної діяльності серцевого м’яза, тому в таких випадках замість калійних призначають натрієві препарати. Розвитку гіперкаліємії сприяє ацидоз.
Основні прояви надлишку калію: підвищена збудливість, дратівливість, тривожність, пітливість; слабкість і парези м’язів, дегенеративні нервово–м’язові розлади; нейроциркуляторна дистонія; аритмії, ослаблення скорочувальної здатності м’яза серця; паралічі скелетних м’язів; кишкові коліки; часте сечовипускання; схильність до розвитку цукрового діабету.
 
    Люди з надлишком калію зазвичай легко збудливі, ранимі, гіперактивні, страждають від підвищеної пітливості, прискорених сечовипускань.
    Калій необхідний: при недостатності серцевого м’яза, порушеннях ритму серця, затримці рідини в організмі, гіпертонічній хворобі.
    Продуктові джерела калію: молочні продукти, риба, м’ясо, в тому числі – м’ясо птиці; фрукти, особливо – вишні (вміст в золі – 90–600 мг%): абрикоси, авокадо, алича, ананаси, апельсини, кавун, банани, виноград, вишні, гранати, диня, інжир, ківі, кизил, аґрус, персики, сливи, смородина червона, смородина чорна, фейхоа, хурма, черешня, шовковиця, яблука; сухофрукти: родзинки, інжир сушений, курага, фініки, чорнослив; злакові та бобові рослини: боби, горох, гречка, кукурудза, овес, пшоно, пшениця м’яка, пшениця тверда, рис бурий нешліфований, рис дикий, жито, соя, квасоля, сочевиця, ячмінь; цільні зерна, висівки; овочі: імбир, картопля, кабачки, капуста білокачанна, капуста броколі, капуста брюсельська, капуста кольрабі, капуста червоноголова, морква, перець гострий (чилі), редис, редька чорна, буряк, томати, пастернак, петрушка, селера, холодок (спаржа), ріпа, брюква, топінамбур, гарбуз, хрін, часник; зелень: базилік, коріандр (кінза), цибуля зелена, цибуля-порей, шніт-цибуля, зелень петрушки, черешки ревеня, рукола, салат, зелень селери, кріп, черемша, зелень часнику, шпинат, щавель, естрагон; горіхи і насіння: арахіс, кеш’ю, кунжут, мак, макадамія, мигдаль, бразильський горіх, волоський горіх, кедровий горіх, насіння соняшника, насіння гарбуза, фісташки, фундук (ліщина); рослинні олії: гарбузова олія; дріжджі; гриби: білі гриби, гливи, лисички, опеньки, печериці.

Схожі записи