Сірка: «мінерал краси»

         Сірка (= Сульфур) (S)

         Для людини – “мінерал краси”.
        
     В організмах тварин і людини сера виконує незамінні функції: забезпечує просторову організацію молекул білків, необхідну для їх функціонування, захищає клітини, тканини та шляхи біохімічного синтезу від окислення, а весь організм – від токсичної дії чужорідних речовин.

Добова потреба організму людини – 0,5–3 г (за іншими даними – 4–5 г).

    Сірка надходить в організм з харчовими продуктами, у складі неорганічних і органічних сполук. Велика частина сірки потрапляє в організм у складі амінокислот.
Неорганічні сполуки сірки (солі сірчаної та сірчистої кислот) не всмоктуються і виводяться з організму з калом. Органічні білкові сполуки підлягають розщепленню і всмоктуються в кишечнику.
    Вміст сірки в тілі дорослої людини – близько 0,16% (110 г на 70 кг маси тіла). Сірка міститься у всіх тканинах людського організму, особливо багато її в м’язах, скелеті, печінці, нервовій тканині, крові. Також багаті сіркою поверхневі шари шкіри, де сера входить до складу кератину та меланіну.
У тканинах сірка знаходиться в найрізноманітніших формах – як неорганічних (сульфати, сульфіти, сульфіди, тіоціанати тощо), так і органічних (тіоли, тіоефіри, сульфокислоти, тіомочевина тощо). У вигляді сульфат-аніона сірка присутня в рідких середовищах організму. Атоми сірки є складовою частиною молекул незамінних амінокислот (цистин, цистеїн, метіонін), гормонів (інсулін, кальцитонін), вітамінів (біотин, тіамін), глутатіону, таурину та інших важливих для організму сполук. У їх складі сірка бере участь в окисно-відновних реакціях, процесах тканинного дихання, виробництва енергії, передачі генетичної інформації, і виконує багато інших важливих функцій.
Сірка є компонентом структурного білка колагену. Хондроїтин сульфат присутній у шкірі, хрящах, нігтях, зв’язках і клапанах міокарда. Важливими сірковмісними метаболітами є також гемоглобін, гепарин, цитохроми, фібриноген і сульфоліпіди.
    Сірка виводиться переважно з сечею у вигляді нейтральної сірки та неорганічних сульфатів, менша частина сірки виводиться через шкіру та легені, а виводиться в основному з сечею у вигляді SO42–.
Ендогенна сірчана кислота, що утворюється в організмі, бере участь в нейтралізації токсичних сполук (фенол, індол тощо), які виробляються мікрофлорою кишечника, а також зв’язує чужорідні для організму речовини, в тому числі лікарські препарати та їх метаболіти. При цьому утворюються безпечні сполуки – кон’югати, які потім виводяться з організму.
Обмін сірки контролюється тими факторами, які також мають регулюючу дію і на білковий обмін (гормони гіпофіза, щитовидної залози, надниркових залоз, статевих залоз).
    Біологічна роль в організмі людини. В організмі людини сера – невід’ємна складова частина клітин, ферментів, гормонів, зокрема інсуліну, який виробляється підшлунковою залозою, і сірковмісних амінокислот (метіоніну, цистеїну, таурину та глутатіону).
Сірка входить до складу біологічно активних речовин (гістаміну, біотину, ліпоєвої кислоти тощо). У склад активних центрів молекул ряду ферментів входять SH–групи, які беруть участь у багатьох ферментативних реакціях, зокрема, у створенні та стабілізації нативної тривимірної структури білків, а в деяких випадках виступають безпосередньо в якості каталізаторів ферментів, вони є частиною різних коферментів, включаючи кофермент А.
Сірка входить до складу гемоглобіну, міститься у всіх тканинах організму, необхідна для синтезу колагену – білка, який визначає структуру шкіри.
У клітині сірка забезпечує такий тонкий і складний процес, як передача енергії: переносить електрони, приймаючи на вільну орбіталь один з неспарених електронів кисню. Сірка бере участь у фіксації та транспорті метильних груп.
     Сірка дезінфікує кров, підвищує опірність організму до бактерій і захищає протоплазму клітин, сприяє здійсненню необхідних організму окислювальних реакцій, посилює секрецію жовчі, оберігає від шкідливого впливу токсичних речовин, захищає організм від шкідливого впливу радіації та забруднень навколишнього середовища, тим самим сповільнюючи процеси старіння. Цим пояснюється висока потреба організму в даному елементі.
    Синергісти та антагоністи сірки. До елементів, що сприяють засвоєнню сірки, відносяться фтор та залізо, а до антагоністів – миш’як, барій, свинець, молібден та селен.
    Признаки недостатності сірки: запори, алергії, тьмяність і випадіння волосся, ламкість нігтів, підвищений артеріальний тиск, болі в суглобах, тахікардія, високий рівень цукру та високий рівень тригліцеридів у крові.
    У запущених випадках – жировий дистрофія печінки, крововиливи в нирки, порушення білкового та вуглеводного обміну, перевозбуждення нервової системи, дратівливість.
Дефіцит сірки в організмі трапляється не часто, оскільки більшість продуктів харчування містить її достатню кількість.
    В останні десятиліття одним з джерел надмірного надходження сірки в організм людини стали сірковмісні сполуки (сульфіти), які додаються до багатьох харчових продуктів, алкогольних і безалкогольних напоїв як консервантів. Особливо багато сульфітів у копченостях, картоплі, свіжих овочах, пиві, сидрі, готових салатах, оцті, барвниках вина. Можливо, споживання сульфітів, яке постійно зростає, частково винне в зростанні захворюваності бронхіальною астмою. Відомо, наприклад, що 10% хворих на бронхіальну астму проявляють підвищену чутливість до сульфітів (тобто сенсибілізовані до них). Для зниження негативного впливу сульфітів на організм рекомендується збільшувати вміст у раціоні сирів, яєць, жирного м’яса, м’яса птиці.
    Основні прояви надлишку сірки в організмі: свербіж, висип, фурункульоз, почервоніння та набряк кон’юнктиви; поява дрібних точкових дефектів на рогівці; ломота в бровах і очних яблуках, відчуття піску в очах; світлобоязнь, сльозотеча, загальна слабкість, головні болі, запаморочення, нудота, катар верхніх дихальних шляхів, бронхіт; ослаблення слуху, розлади травлення, проноси, зниження маси тіла; анемія, психічні розлади, зниження інтелекту.
    Сірка необхідна: при туберкульозі легень, суглобовому ревматизмі, запаленнях, печії, артритах, риніті, проблемах з волоссям (коли кількість кератину в них нижче норми), болях у суглобах, паразитарній інфекції, синдромі подразненого кишечника, зап’ястному сухожильному синдромі (професійне захворювання комп’ютерників), а також хворобах шкіри і нігтів.
    Харчові джерела сірки: овочі: часник, цибуля ріпчаста, капуста білокачанна, капуста броколі, капуста брюссельська, капуста цвітна, ламінарія (морська капуста), перець гострий, редька чорна, селера, спаржа, хрін, гірчиця біла і чорна; зелень: рукола, зелень селери, зелень часнику; горіхи та насіння: мак, макадамія, мигдаль, бразильський горіх, волоський горіх, кедровий горіх, насіння соняшника, насіння гарбуза, фісташки, ліщини; бобові: боби, горох, соя, квасоля, сочевиця; злакові: кукурудза, вівсянка, пшениця м’яка, пшениця тверда; зародки пшениці; яйця (жовтки), риба, м’ясо.
Сірка – основний мінерал, що робить часник «королем рослин».

Схожі записи

  • Арахіс

    АРАХІС                       Насіння (горіхи) арахісу – дуже калорійний продукт, але при цьому вони характеризуються високим вмістом вітамінів, мінеральних елементів, білків, поліненасичених жирних кислот і фітостеролів.      Так, арахіс багатий на вітамін РР (нікотинову кислоту) (у 100 г – 94,5% добової норми), біотин (відповідно – 80%),…

  • Валяшко Микола Овксентійович

    «Наука без практики мертва, а практика без науки – сліпа та небезпечна» Валяшко Микола Овксентійович (20 березня 1871 – 25 січня 1955). 84 роки Микола Валяшко – знакова постать, хто фактично перетворив українську фармацію з ремісничого «травництва» на фундаментальну академічну науку. Перший ректор Харківського фармацевтичного інституту, він став містком між класичною фармакогнозією та фармацевтичною хімією….

  • Пшениця тверда

    ПШЕНИЦЯ ТВЕРДА       Найбільш вживаними у харчовій промисловості видами роду пшениця є пшениця тверда (Triticum durum Desf.) та пшениця м’яка (Triticum aestivum L.). Обидва види характеризуються значним поліморфізмом і налічують велику кількість сортів.        Основні відмінності у хімічному складі твердої та м’якої пшениці — див. пшениця м’яка.      Пшениця тверда — джерело…

  • Ібн Сіна. Винахідливість

    Ібн-Сіна. Притчі Винахідливість      Одного разу Ібн-Сіна в колі почесних гостей сидів на святковій обідній трапезі у еміра Бухари.    Частування гостям розносили красиві, усміхнені, яскраво одягнені дівчата, легким танцювальним кроком порхаючи від гостя до гостя під східну музику. Одна з них схилилася перед Ібн-Сіною з великим блюдом плову.     Але, поставивши блюдо, дівчина ойкнула і…

  • Скарби амілопластів: Крохмальні лабіринти

    (Аніме-комікс “Крок-1”, фармацевтична ботаніка: Паренхімні запасаючі тканини) Наша ботанічна сага триває! Ми продовжуємо серію аніме-коміксів для підготовки до “Крок-1”, і цього разу шлях веде нас у самісіньке серце клітини. Ласкаво просимо до енергетичного депо – запасаючої паренхіми. У цій частині ми розгадаємо таємницю амілопластів, навчимося розрізняти крохмальні зерна за їхньою “архітектурою” та, звісно ж, піднімемо…

  • Типи кристалічних включень рослин: Анімований комікс

    “Крок-1” (фармацевтична ботаніка) Кристалічна лихоманка: Рейд за ботанічними діамантами Тут немає сонячного світла – ми занурюємося в темні глибини рослинних вакуолей! Наша наукова експедиція до іспиту КРОК-1 виходить на новий рівень: ми полюємо на «коштовності» мікросвіту. Тримайтеся міцніше за свої предметні стекла, бо попереду – блискуча наукова пригода у стилі незабутніх гуморесок Павла Глазового! Таємниця…