Цинк: високий тестостерон, здорова простата

         Цинк (Zn)
         Високий тестостерон, здорова простата, нігті без білих плям.

    Цинк – макроелемент, який в організмі людини бере участь у синтезі білків, копіюванні генетичного матеріалу, кровотворенні, функціонуванні імунної та ендокринної систем, діє як кофактор кількох сотень цинк–залежних ферментів. Недостатність викликає відставання в рості, карликовість, уповільнення статевого дозрівання, ураження шкіри та слизових оболонок (дерматити, облисіння, паракератоз), безпліддя, посилення росту пухлин, патології нігтів і волосся. Цинк бере участь не тільки в процесах кровотворення, формування кісток, вироблення імунітету, але також у діяльності залоз внутрішньої секреції (а саме, бере участь у синтезі чоловічих гормонів, зокрема, тестостерону, а також інсуліну та гормону росту). Цинк забезпечує нормальне функціонування передміхурової та підшлункової залоз.

      Добова потреба чоловічого організму в цинку більша, ніж у жінок, і становить 15–25 мг. Дефіцит цинку може розвиватися при недостатньому надходженні його в організм (1 мг/день і менше).
     Цинк незамінний для нормального росту і розвитку, тому потреба в цинку збільшується під час вагітності.
   Ця потреба в цілому невелика: близько 100 мг на весь період вагітності. Її можна забезпечити додатковим регулярним споживанням цинку в дозі 0,6 мг/добу протягом усієї вагітності.
    Особливо важливо забезпечити потребу в цинку плода в перші 3 місяці вагітності. Розвиток плаценти в цей період вимагає великих мінеральних запасів. Саме тоді вагітна жінка скаржиться на зміни у сприйнятті запаху і смаку. Все це результат недостатності цинку у смакових сосочках язика або в рецепторах носової порожнини.
    Дефіцит цинку у вагітних жінок може призвести до атоничних кровотеч, передчасних пологів, тривалого пологового процесу.

     В початковий період статевого дозрівання, коли формуються статеві органи, хлопчикам також потрібно підвищена кількість цинку. Організму дівчаток цинк потрібен в цей період в меншій кількості – тільки для загального росту і розвитку.
     У дорослих чоловіків на фоні дефіциту цинку може відбуватися зниження запліднюючої здатності сперматозоїдів.

      Загальний вміст цинку в тілі дорослої людини становить приблизно 1,5 г у жінок і 2,5–3 г – у чоловіків.
    Цинк присутній у всіх органах, тканинах, рідинах і секретах організму. В основному він сконцентрований у шкірі, волоссі та кістковій тканині. Більше 95% всього цинку міститься всередині клітин. В біологічних системах цинк завжди знаходиться в двовалентному іонному стані.
    Визначене депо цинку в організмі людини відсутнє, тому скорочення споживання цинку з їжею швидко призводить до симптомів його дефіциту.

     Всмоктування цинку відбувається в тонкому кишечнику. Головний шлях екскреції – шлунково-кишковий тракт. Фекальні втрати цинку складаються з неабсорбованого з дієти та ендогенно секретованого цинку. Панкреатична секреція – основне джерело ендогенного цинку. Кількість цинку, що секретується в кишку, змінюється в залежності від його споживання. Близько 400–600 мкг виділяється щодня з сечею. Цинк також втрачається зі спермою та менструальним секретом.
    Стану катаболізму (важкі опіки, операції, травми, а також голодування) призводять до клінічно значимого збільшення втрат цинку з сечею. Поверхневі втрати шляхом десквамації (облущування) шкіри, з ростом волосся та з потом складають до 1 мг/добу.

      Біологічна роль. Цинк необхідний для функціонування ДНК– і РНК–полімераз, що контролюють процеси передачі спадкової інформації та біосинтезу білків, а тим самим і репаративні процеси в організмі; а також ферменту ключової реакції біосинтезу гему, який входить до структури гемоглобіну, цитохромів дихальних ланцюгів мітохондрій, цитохрому Р–450, каталази і мієлопероксидази. Цинк входить до структури ключового антиоксидантного ферменту – (Zn, Cu)–супероксиддисмутази – і індукує біосинтез захисних білків клітини – металлотіонінів, – в силу чого цинк є антиоксидантом репаративної дії.
      Цинк відіграє важливу роль у реалізації гормональних функцій в організмі. Він безпосередньо впливає на продукцію і функціонування інсуліну, а тим самим на весь спектр інсулінзалежних процесів. У чоловіків цинк бере участь у синтезі тестостерону і функціонуванні статевих залоз, будучи інгібітором ароматази (фермент наднирників, завдяки якому чоловічий статевий тестостерон перетворюється на жіночий – естроген), в силу чого прослідковується пряма зв’язок між рівнем цинку в організмі та потенцією. Цинк регулює рівень метаболіту тестостерону – дигідротестостерону, надлишок якого обумовлює гіперплазію простати. Цинк є необхідним фактором і для жіночого організму, оскільки входить до структури рецепторів для естрогенів, регулюючи таким чином всі естрогензалежні процеси.
    Цинк життєво важливий для функціонування тимуса і нормального стану імунної системи організму. Будучи, до того ж, компонентом ретинолпереносячого білка, цинк разом з вітаміном А (і вітаміном С) перешкоджає виникненню імунодефіцитів, стимулюючи синтез антитіл і надаючи противірусну дію.
    Цинк необхідний для синтезу білка, в тому числі коллагену, тому має рано– і виразко загоювальну дію, бере участь у процесах смакового сприйняття та нюху, необхідний для функціонування центральної нервової системи, в тому числі – для процесів запам’ятовування.
    Цинк потрібен для підтримання нормальної концентрації вітаміну Е в крові, він також збільшує абсорбцію вітаміну Е.
    Цинк регулює секрецію сальних залоз і сприяє запобіганню розвитку акне; захищає печінку від хімічного пошкодження, і життєво необхідний для формування кісток.

      Синергісти та антагоністи цинку. Функціональними антагоністами цинку є мідь, кадмій, свинець, особливо на фоні дефіциту білка.
      У вигляді хелатуючих сполук цинк може виступати в ролі синергіста хрому.
      Підвищене надходження фітатів, фосфатів, надлишок кальцію, прийом кортикостероїдів, оральних контрацептивів, анаболіків, антиметаболітів, діуретиків, алкоголю, імуносупресорів можуть призвести до дефіциту цинку в організмі.

      Ознаки недостатності. Втрата відчуттів смаку і запаху; крихкість, відшарування нігтів, утворення на них білих плям; вугри; затримка статевого дозрівання; втома; уповільнення росту, випадіння волосся; підвищений рівень холестерину; ослаблення гостроти нічного зору; безпліддя, імпотенція, порушення функцій передміхурової залози; підвищена сприйнятливість до інфекцій; ослаблення пам’яті; схильність до діабету; шкірні ураження та повільне загоєння ран.

       Вміст цинку знижується при хронічних захворюваннях печінки та нирок, при наявності пухлин, опіків і при інфаркті міокарда.
      Вміст цинку підвищується при анеміях, лейкемії, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, гіпертиреозі, перевтомі, стресах.

      Основні прояви надлишку цинку: порушення функцій імунної системи, аутоімунні реакції; порушення стану шкіри, волосся, нігтів; болісна чутливість шлунка, нудота; зниження вмісту в організмі заліза, міді, кадмію; ослаблення функцій передміхурової залози; ослаблення функцій підшлункової залози; ослаблення функцій печінки.

        Цинк необхідний: для профілактики вугрів, при простатиті, імпотенції, гіперліпідемії.

    Харчові джерела цинку: устриці, риба (особливо сардини) та інші морепродукти (зокрема — морська капуста), печінка, м’ясо, шинка; пивні дріжджі; злакові та бобові: боби, горох, гречка, кукурудза, люцерна, овес, пшоно, пшениця м’яка, пшениця тверда, бурий рис, дикий рис, жито, соя, квасоля, сочевиця, ячмінь; цільнозернові продукти; чорний перець; горіхи та насіння: арахіс, кеш’ю, кунжут, мак, макадамія, мигдаль, бразильський горіх, волоський горіх, кедровий горіх, насіння соняшника, фісташки, фундук, особливо — насіння гарбуза.

    Здатність накопичувати цинк виявляють, зокрема, городні культури — петрушка, селера, хрін, часник, які традиційно використовувалися для посилення репродуктивної функції та статевої активності.

      А яка ж роль цинку у рослин?
  

Схожі записи

  • Монографії

    Монографії 1. Коновалова О.Ю., Лебеда А.П. Цілюще зілля (Звіробій у терапії та профілактиці захворювань). – К.: Медкнига, 2008. – 288 с. 2. Ковальов В.М., Коновалова О.Ю., Сербін А.Г., Собко В.Г., Шевера М.В., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Андрій Пилипович Лебеда. Біобібліографія. – К.: Фітосоціоцентр, 2010. – 44 с. 3. Коновалова О.Ю. Ботаніко-фармакогностичне дослідження видів звіробою при інтродукції в…

  • Сірка: «мінерал краси»

             Сірка (= Сульфур) (S)          Для людини – “мінерал краси”.              В організмах тварин і людини сера виконує незамінні функції: забезпечує просторову організацію молекул білків, необхідну для їх функціонування, захищає клітини, тканини та шляхи біохімічного синтезу від окислення, а весь організм – від токсичної дії чужорідних речовин….

  • Лисичка справжня (Cantharellus cibarius)

    Основні відомості щодо хімічного складу Лисички багаті вітамінами: вітаміном D (в 100 г – 106,0% від добової норми), піридоксином (відповідно – 45,0%), аскорбіновою кислотою (37,8%), нікотиновою кислотою (28,3%), фолієвою кислотою (24,2%), пантотеновою кислотою (21,5%), рибофлавіном (19,4%), бета-каротином (17,0%), а також деякими мінеральними елементами: хромом (48,0%), кобальтом (41,3%), міддю (35,9%), марганцем (17,7%), калієм (17,6%), нікелем (17,2%),…

  • Манго

    МАНГО Манго виділяється за вмістом вітаміну С (аскорбінової кислоти) (у 100 г – 45,8% добової норми), фолієвої кислоти (відповідно – 21,5%), бета-каротину (18,3%). Серед мінеральних елементів переважають: кремній (105,0%), бор (30,6%), рубідій (23,2%), мідь (11,0%).      Плоди манго містять фітостероли (у 100 г – 44,4% добової норми), у складі яких переважає бета-ситостерол (відповідно –…

  • Малина

    МАЛИНА       Малина – джерело аскорбінової кислоти (в 100 г – 37,4% добової норми) та гамма-токоферолу (відповідно – 9,5%); макро- та мікроелементів: бору (286%), кремнію (130%), нікелю (25,3%), марганцю (22,5%), молібдену (21,4%), кобальту (20%), міді (18%), заліза (9,8%).      Малина відрізняється досить високим вмістом омега-3-поліненасичених жирних кислот (а саме – ліноленової кислоти,…

  • Калина

    КАЛИНА (плоди)       Плоди калини багаті на вітаміни, особливо – аскорбіновою кислотою (у 100 г – 119% добової норми), вітаміном К (відповідно – 83%), бета-каротином (38%) і вітаміном Е (13%); макро- і мікроелементами: бором (457%), молібденом (354%), кобальтом (285%), хромом (120%), свинцем (93%), йодом (60%), залізом (40%), марганцем (30%), ванадієм (18,8%), селеном (16%),…