Рубідій: стимулятор
Рубідій (Rb)
Активатор нервової та серцево-судинної систем.
Рубідій в організмі людини відіграє роль стимулятора нервової, серцево-судинної систем, він підвищує артеріальний тиск, має антигістамінну дію.
Добова потреба організму людини – 0,1 мг.
Всього в тілі людини міститься близько 1 г рубідію. Доросла людина, яка дотримується змішаної дієти, споживає в день близько 1,7 мг рубідію, що, наприклад, значно перевищує споживання йоду, селену, хрому, молібдену та нікелю.
Щодня в організм людини з їжею надходить 1,5–4,0 мг рубідію. Через 60–90 хв. після перорального надходження рубідію в організм його можна виявити в крові. Середній рівень рубідію в крові становить 2,3–2,7 мг/л.
Рубідій знаходиться в зв’язаному з еритроцитами стані, його концентрація в еритроцитах значно вища, ніж у плазмі. У шлунково-кишковому тракті всмоктується понад 80% рубідію. Транспортні механізми клітин людини та тварин не розрізняють іони рубідію та калію, тому ці іони можуть конкурувати між собою.
Після всмоктування рубідій накопичується в головному мозку та скелетній мускулатурі. Рубідій також може накопичуватися в плаценті. Концентрація рубідію в кістках становить 26,7 мкг/г, в яєчниках – 20 мкг/г, в легенях – 9,2 мкг/г, в м’яких тканинах – близько 7,8 мкг/г.
Виводиться рубідій з організму в основному з сечею (до 70%).
Після всмоктування рубідій накопичується в головному мозку та скелетній мускулатурі. Рубідій також може накопичуватися в плаценті. Концентрація рубідію в кістках становить 26,7 мкг/г, в яєчниках – 20 мкг/г, в легенях – 9,2 мкг/г, в м’яких тканинах – близько 7,8 мкг/г.
Виводиться рубідій з організму в основному з сечею (до 70%).
Біологічна роль в організмі людини. Рубідій належить до елементів з недостатньо вивченими біологічними ролями, але в даний час доведена його необхідність для організму людини.
В даний час встановлено стимулюючу дію рубідію на функції кровообігу та ефективність застосування його солей при гіпотонії різного походження. Вперше цей факт був встановлений відомим російським лікарем С.С. Боткіним, який довів, що хлорид рубідію викликає підвищення артеріального тиску на тривалий час, і ця дія пов’язана, головним чином, з посиленням серцево-судинної діяльності та звуженням периферичних судин. До такого висновку С.С. Боткін прийшов у своїй дисертації «Вплив солей рубідію та цезію на серце і кровообіг у зв’язку з закономірністю дії лужних металів», захищеній у 1898 році.
Встановлено адреноміметичну та симпатоміметичну дію солей рубідію на центральні та периферичні адренореактивні структури, яка особливо яскраво виражена при пригніченні тонусу симпатичного відділу центральної нервової системи та при дефіциті катехоламінів. Солям рубідію властивий, головним чином, β–адреностимулюючий ефект.
Фізіологічна роль рубідію полягає також у його здатності інгібувати простагландини PGE1, PGE2, PGE2–α та в наявності антигістамінних властивостей, іноді він виступає і як синергист калію (хоча калій є антагоністом рубідію).
Солі рубідію впливають на неспецифічні показники імунобіологічної резистентності – вони викликають значне збільшення титру комплементу, активності лізоциму, фагоцитарної активності лейкоцитів.
У літературі є численні дані про стимулюючу дію солей рубідію на функції кровотворних органів. У мікродозах вони викликають стимуляцію еритро– і лейкопоезу (на 20–25%), помітно підвищують резистентність еритроцитів, збільшують вміст гемоглобіну в них.
Хлорид рубідію бере участь у газообміні, активуючи діяльність окислювальних ферментів, солі рубідію підвищують стійкість організму до гіпоксії.
Ознаки недостатності рубідію: зниження апетиту; знижений настрій; астенічні прояви; затримка росту та розвитку; аборти; передчасні пологи.
Основні прояви надлишку рубідію: локальне подразнення на шкірі та слизових оболонках; хронічне запалення верхніх дихальних шляхів; аритмії, порушення сну; головні болі; протеїнурія.
Рубідій необхідний: при лікуванні багатьох захворювань нервової та м’язової систем, зокрема, при слабкості, упадку сил, анемії. У зв’язку з антигістамінною дією може бути корисний при різного роду алергічних захворюваннях.
В кінці XIX–на початку ХХ століття, у зв’язку з нейротропною дією, заснованою на конкурентній взаємодії з іонами калію, солі рубідію використовували для зміцнення нервової системи, а пізніше – як протиепілептичний і гіпнотичний засіб.
В кінці XIX–на початку ХХ століття, у зв’язку з нейротропною дією, заснованою на конкурентній взаємодії з іонами калію, солі рубідію використовували для зміцнення нервової системи, а пізніше – як протиепілептичний і гіпнотичний засіб.
Харчові джерела рубідію: овочі: баклажани, імбир, кабачки, картопля, цибуля ріпчаста, морква, пастернак, петрушка, редька чорна, ріпа, буряк, селера, спаржа, помідори, гарбуз, хрін, часник; зелень: базилік, коріандр (кінза), зелена цибуля, зелень петрушки, рукола, салат, зелень селери, кріп, зелень часнику, шпинат; гриби: білі гриби, печериці; фрукти: авокадо, айва, алича, ананаси, апельсини, кавун, банани, виноград, вишні, гранати, грейпфрути, груші, диня, суниця, інжир, ківі, кизил, журавлина, аґрус, манго, мандарини, обліпиха, персики, сливи, смородина чорна, фейхоа, хурма, черешня, чорниця, яблука; сухофрукти: родзинки, інжир сушений, курага, фініки, чорнослив; горіхи та насіння: арахіс, кунжут, макадамія, мигдаль, горіх бразильський, горіх волоський, горіх кедровий, насіння соняшника, насіння гарбуза, фісташки, фундук; злакові та бобові: боби, горох, гречка, кукурудза, пшоно, пшениця тверда, рис нешліфований, рис дикий, жито, соя, квасоля, сочевиця; чай, кава.
Значна частина рубідію (близько 40%) потрапляє в організм із чаєм і кавою. Зокрема, у чорному чаї міститься близько 100 мг/кг рубідію.
Значна частина рубідію (близько 40%) потрапляє в організм із чаєм і кавою. Зокрема, у чорному чаї міститься близько 100 мг/кг рубідію.